Коментуючи трагічні події, пов’язані з обстрілом села Гроза та міста Харкова, ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук підкреслив: духовенство залишається поруч із людьми, які потребують їхньої опіки. «Бо це наша країна, тут є люди, які захищають нашу Батьківщину, тому ми є на місці», — підкреслив він.
Від початку повномасштабного російського вторгнення Харків і Харківщина постійно зазнають бомбардувань; але атаки двох останніх днів особливо сколихнули як українців, так і міжнародну спільноту. У четвер 5 жовтня 2023 р. в селі Гроза, що в Куп’янському районі, російська ракета влучила в кафе, де приблизно 60 чоловік зібралися на поминки після перепоховання в рідному селі українського воїна, який загинув минулого року на війні й раніше був похований на Дніпропетровщині. Внаслідок влучання ракети загинули майже всі, хто був присутній на поминках, — 52 особи; троє дотепер вважаються зниклими безвісти.
Коментуючи цю трагедію в інтерв’ю для Vatican News, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ єпископ Павло Гончарук зазначив, що Гроза — «це мирне, тихе село, де спокійно жили люди, досить далеко від фронту. Ніяких військових там не було. Люди зібралися, щоб перепоховати загиблого і побути разом». Внаслідок атаки загинули дружина перепохованого воїна, його син, а також близькі родичі.
У п’ятницю вранці, 6 жовтня, обстрілу зазнав також центр Харкова. Обласний центр, за словами єпископа, зазнає систематичних обстрілів. «На цьому тижні, якщо не помиляюся, це вже вчетверте, — каже він. — І сьогодні вранці тут, за 180 метрів від нас, прилетіла ракета. Вже відомо, що 10‑річний хлопчик загинув. Це центр міста, обік багатоповерхового житлового будинку, де мешкають люди, ніяких військових там немає, нічого. Але вони так діють постійно: в нас у Харківській області систематично б’ють по містечках, по селах. У селі Гроза загинуло відразу багато людей разом, але щодня також гине одна-дві людини. Тобто війна продовжується. І дуже багато людей гине. Ми присутні тут, ми поряд із цими людьми. Молимося, допомагаємо. Ми свідомі небезпеки смерті, розуміємо, що сьогодні ми є, а завтра нас може не бути, — але намагаємося не зосереджуватися на цьому, а просто бути і робити те, що від нас залежить».
«Ми далі тут, бо є люди, які потребують нашої опіки»
Навіть душпастирям нелегко давати собі раду з викликами дійсності, в якій майже щодня повторюються жахливі сцени смерті та руйнувань. «Психіка, напевно, навчилася якось захищатися, — ділиться роздумами єпископ Павло, — хоча це відбивається на здоров’ї. ми залишаємося тут, бо є люди, які потребують нашої опіки, бо це наша країна, тут є люди, які захищають нашу Батьківщину. Тому ми всі — і священники, і черниці — залишаємося на своїх місцях». Ієрарх додав, що до їхньої дієцезії прибувають нові душпастирі: недавно один священник прибув до Слов’янська і ще один має приїхати до Запоріжжя.
Прохання не залишатися байдужими
У жовтні місяці, коли Папа Франциск закликав вірних молитися Розарій також за мир «у багатостраждальні Україні та на всіх теренах, поранених війною», єпископ Харківсько-Запорізький приєднується до цього заклику та висловлює вдячність.
«Насамперед, дякуємо за молитву і за те, що про нас пам’ятають, моляться за нас і допомагають, — сказав він. — А по‑друге, є прохання, щоб не забувати і не піддаватися маніпуляції, коли кажуть, що потрібно перестати допомагати Україні, чи спонукати Україну віддати частину землі». Єпископ додав, що ці ідеї — небезпечні, бо в такому разі «війна не закінчиться на Україні, а тільки перейде на інші частини».
«Тому я заохочую, апелюю до свідомості, щоб не піддаватися маніпуляціям, а молитися і допомагати різними способами, щоби це маніакальне зло зупинити в Україні. Бо щодня гинуть люди, гинуть діти, гинуть старші люди — гинуть несправедливо, тому що хтось зайшов на чужу територію, в чужий дім і вбиває всіх, кого зустріне. Ми не маємо права бути байдужими і тому ми дякуємо за молитву, просимо про молитву і просимо про допомогу».
фінансово.
Щиро дякуємо!
