Блаженний Карл І Габсбурґ — не єдиний монарх, беатифікований Католицькою Церквою. І хоча його літургійний спомин не є обов’язковим на наших теренах, його особливий зв’язок із Україною — це добрий привід звертатися до нього по небесне заступництво.
«Вирішальне завдання християн полягає в тому, щоб у всьому шукати, розпізнавати і слідувати Божій волі. Християнський державний діяч Карл Австрійський щодня стикався з цим викликом. Війна в його очах була “чимось жахливим”. Серед бунту Першої світової війни він намагався сприяти мирній ініціативі мого попередника Бенедикта XV», — сказав Папа Йоан Павло ІІ під час церемонії його беатифікації.
Ось п’ять фактів про блаженного імператора Карла і його драматичну долю, про які нам варто знати сьогодні, у часи загарбницької війни на нашій землі та суспільно-політичних криз і заворушень в усьому світі.
1.Останній правитель із династії Габсбурґів
Карл І Габсбурґ у дитинстві
Мало хто міг собі уявити, що саме Карл успадкує престол імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа І — і увійде в історію як останній правитель зі знаменитої династії Габсбурґів. Він належав до другорядної родинної гілки — батько Карла був племінником імператора Франца Йосифа — і при народженні був аж п’ятим у черзі на престол. Однак низка трагічних обставин призвела до того, що всі попередні претенденти загинули — останнім був ерцгерцог Фердинанд, вбивство якого стало спусковим гачком Першої світової війни — і Карл став спадкоємцем свого двоюрідного діда, а по його смерті у листопаді 1916 року, у розпал війни, його коронували як імператора Австро-Угорщини. Над Європою тоді вже низько нависла тінь краху імперій, повалення старого ладу і вкорінення нових загрозливих ідеологій та режимів, тож корона останнього імператора стала для нього одним із особистих хрестів.
2.Визнання незалежності УНР
«Мир з Україною». Термінове повідомлення, лютий 1918 року.
З-поміж численних титулів молодого імператора був титул короля Галичини та Володимирії і герцога Буковини. За його правління у 1918 році Австро-Угорщина визнала незалежність Української Народної Республіки, а згодом уклала разом із іншими членами австрійсько-німецького блоку Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір, серед умов якого були наступні: УНР виходила з війни і визнавалася незалежною та рівноправною державою, а Німецька та Австро-Угорська імперії зобов’язувались допомогти Українській Центральній Раді звільнити територію УНР від більшовиків. Завдяки цій угоді, що підтримувала молоду українську державність, подальша доля нашої країни могла би скластися зовсім інакше — однак історичні обставини склалися так, що Карл був змушений «відсторонитися» від керівництва державою (підкреслюючи, що це не зречення престолу), а у 1919 році австрійський парламент позбавив династію Габсбурґів прав на престол.
3.Самотній голос миру
Карл І відвідує Тернопільщину після успішного контрнаступу в Галичині, 1917 рік
У світі, охопленому шаленством Першої світової війни, що ширилася світом, подібно до лісової пожежі, Карл І Габсбурґ був фактично єдиним політичним лідером, який активно підтримував Папу Бенедикта XV у його зусиллях якнайшвидше повернути світові мир. У своєму прагненні справедливого миру він не був бездумним утопістом-пацифістом; він був змушений взяти на себе командування австрійською армією у дуже складні часи і вбачав велику небезпеку в ідеології комунізму, що набувала популярності у Східній Європі. Навіть після того, як Австро-Угорська імперія розпалася, а імператора відправили у вигнання, він вже звідти намагався своєю політичною діяльністю не допустити приходу комуністів до влади, розуміючи, що це стане причиною великої біди з далекосяжними наслідками. З цією метою Карл І двічі намагався повернутися до влади, однак усвідомивши, що сам може стати причиною громадянської війни, а отже — крові і страждань, відмовився від своїх прагнень.
4.Влада від Бога — але для людей
Карл І дає імператорську обітницю, Угорщина, 1916 рік
«Я завжди прагну в усьому якомога чіткіше зрозуміти Божу волю і слідувати їй найдосконалішим чином» — таким був особистий девіз імператора Карла, згідно з яким він намагався проживати кожен свій день; і у першу чергу це стосувалося його обов’язків монарха. Незважаючи на те, що його було фактично усунуто від влади, а згодом заарештовано і вигнано з країни, він до самої смерті не зрікався свого престолу і свого титулу, вважаючи його мандатом, отриманим від самого Бога. Корона була для Карла не засобом задоволення особистих амбіцій і жадоби до влади, а способом реалізації християнського милосердя і соціальних реформ, спрямованих на покращення життя підданих. Бог хоче блага для усіх своїх дітей; Бог зробив так, щоби саме Карл успадкував австрійський престол, узявши під свою опіку цілий народ; отже, Бог бачить у ньому знаряддя своєї праці, яку належить, згідно з Його волею, виконувати якнайкраще — так імператор Карл бачив свою місію на землі навіть тоді, коли доживав останні місяці свого життя у вигнанні на португальському острові Мадейра.
5.Особиста святість
Карл І з дружиною і сином
Блаженний Карл І Габсбурґ — яскравий приклад того, що спосіб життя монарха може поєднуватися з глибокою побожністю і чеснотами. Кажуть, що колись одна черниця-стигматичка виголосила пророцтво, згідно з яким Карл мав стати жертвою багатьох нападів і страждань. Після цього було утворено молитовну групу людей, які мали неустанно за нього молитися, а після смерті Карла ця група перетворилася на «Лігу молитви імператора Карла за мир народів», що у 1963 році стала визнаною на загальноцерковному рівні молитовною групою. Сам Карл за життя мав велику побожність до Пресвятого Серця Ісуса і Євхаристії і виховував у глибокій вірі своїх дітей, яких у нього з дружиною, принцесою Зітою Бурбон-Пармською, було восьмеро. Після вигнання імператор без імперії вів скромний і вбогий спосіб життя, щоденно молячись за свій народ і за мир у світі, який роздирали революції та збройні конфлікти. Господь покликав його до себе рано — на момент смерті Карлові було лише 34 роки. Овдовівши, принцеса Зіта надягла жалобу, яку не знімала до самої смерті — у молитві і покаянні їй судилося прожити ще цілих 67 років.
За день спомину блаженного Карла І Габсбурґа було обрано 21 жовтня, дату його весілля з принцесою Зітою, що підкреслює сімейний аспект його життя як християнського монарха.
Весілля Карла Габсбурґа і принцеси Зіти, 21 жовтня 1911 року
фінансово.
Щиро дякуємо!
