Вони мали напрочуд схожі імена: Кріспін і Кріспініан. Ймовірно, ця подібність вказує на те, що вони були близнюками, однак точно відомо, що вони були рідними братами, які жили за часів гонінь на християн імператора Діоклетіана.
Народжені у шляхетній римській родині, брати втекли з дому від переслідувань і осіли у Суассоні (сучасна Франція). Там вони радикально змінили свій спосіб життя, освоївши нове ремесло: Кріспін і Кріспініан стали шевцями. Удень вони проповідували Євангеліє галлам, а ночами виготовляли взуття, щоби заробляти собі на хліб і допомагати бідним — це було першочерговою турботою братів.
Їхнє милосердя, байдужість до матеріальних благ і щира побожність справили враження на місцевих мешканців — багато з них навернулися і прийняли Христа, прагнучи наслідувати скромне і святе життя добрих братів. Однак ця популярність мала й інший бік медалі: звістка про діяльність Кріспіна й Кріспініана дійшла до вух Рікта Вара, місцевого правителя-поганина і лютого ворога християнства.
Розлючений Рікт Вар звелів заарештувати братів і піддати їх тортурам. Після численних катувань їм прив’язали до ший жорна і кинули у річку, але Господь зберіг їм життя. Тоді долю Кріспіна і Кріспініана ввірили самому імператорові, який звелів обезголовити братів, що відмовилися зректися віри перед лицем страждань і смерті.
Англійський священник і агіограф Олбан Батлер писав, згадуючи про святих братів-мучеників:
«На прикладі святих видно, наскільки безглуздим є удавання багатьох християн, нібито турбота про сім’ю, ферму чи крамницю, тобто та увага, яку вони мають приділяти своїй мирській професії, це перешкода, яка звільняє їх від прагнення досконалості. Так, вони справді це роблять [позбуваються цього прагнення] — але виключно через їхню власну лінь і злобу.
Скільки святих перетворили такі заняття на засіб самовдосконалення! Святий Павло виготовляв намети; святі Кріспін і Кріспініан були шевцями; Пресвята Діва опікувалася своєю бідною хатинкою; сам Христос працював зі своїм батьком-теслею; ще інші святі, які відмовилися від світу, щоби повністю присвятити себе спогляданню небесних речей, робили циновки, обробляли землю або переписували й переплітали хороші книги. Таємниче мистецтво їхнього освячення полягало у тому, що, виконуючи заповіді Христа, вони вчилися приборкувати свої пристрасті й помирати для себе; вони, з великою серйозністю і наполегливістю, отримували від Бога і щодня вдосконалювали у своїх душах дух відданості й молитви; вони вважали, що завдячують своїми мирськими справами Богові й освячували їх чистим і досконалим наміром, як Христос на землі робив усе на славу свого Отця. У цих справах вони намагалися вдосконалювати себе у смиренні, лагідності, покорі, божественному милосерді та інших чеснотах. […]
Можливості для будь-якої чесноти і будь-яких добрих справ не можуть бути вичерпані ні за яких обставин; головні засоби нашого освячення придатні до застосування у кожному життєвому стані: це самозречення і старанна молитва, благочестиві роздуми і міркування про ті духовні істини, які відокремлюють наші прихильності від земних речей і глибоко вкарбовуються у серця побожних і благочестивих».
Після Другого Ватиканського собору літургійний спомин святих Кріспіна і Кріспініана був вилучений з загального календаря Римської Католицької Церкви, однак їхні імена досі містяться у сучасному виданні Римського мартиролога. Їхній культ був дуже популярний протягом багатьох століть; він залишив свій відбиток у багатьох літературних і культурних пам’ятках — зокрема у творчості Шекспіра і Вагнера.
Тож якщо ви хочете жити чесним і святим життям, служачи Богові там, де ви є, щоби ваша скромна праця була частиною Його великої справи, а ваші життєві прагнення — часткою Його неосяжного замислу, просіть про небесне заступництво святих Кріспіна і Кріспініана. День їхньої пам’яті — 25 жовтня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
