Як повідомив сайт Мукачівської дієцезії РКЦ, у ці три дні, від 6 по 8 листопада, єпископ-ординарій Микола Лучок просить молитися за загиблих воїнів 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Мукачівська дієцезія РКЦ долучилася до обласної жалоби за загиблими захисниками України. «У вірі у Воскреслого, ми, як Мукачівська дієцезія, приєднуємося до спільної молитви за померлих воїнів, які ціною власного життя захищали незалежність України від окупантів. Прошу священників у ці дні відслужити в кожній спільноті заупокійну Святу Месу за померлими у війні захисниками та підтримати молитвою їхні родини», — таке звернення опубліковане на інтернет-сторінці закарпатської дієцезії.
На прохання CREDO прокоментувати ці події єпископ Микола коротко відповів із великим болем: «Я не можу коментувати. Я переживаю. Ми стоїмо під хрестом разом із Марією».
Сьогоднішня вечірня Меса розпочалася молитвою Літургії годин за померлих — за загиблих воїнів, «за всіх, хто віддав своє життя за нашу Батьківщину. Просимо, щоби Добрий Господь простив їхні провини, гріхи, слабкості; щоби прийняв їхні душі до свого Царства. Щоб Господь винагородив їхню мужність, їхні старання, їхню боротьбу за нашу свободу», — сказав о. Євген Фізер на початку співаної Вечірні.
На початку Святої Меси ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Микола Петро Лучок закликав до молитви «за загиблих воїнів нашої 128‑ї закарпатської бригади».
— Сумуємо, оплакуємо; але з надією на Христа Воскреслого молимося, щоб Господь прийняв їх до свого Царства, — сказав Його Преосвященство. — Також нашими молитвами підтримуємо вірних, які оплакують, рідних, знайомих і друзів, щоби Святий Дух підтримав і зміцнив їх. І просімо також про наше особисте навернення: щоб ми були позбавлені усякого зла і несли в цей світ світло Христа Воскреслого.
— «Нехай не тривожиться ваше серце» — ці слова Ісус говорить перед своєю смертю. Він — той, якого за кілька годин мають розіп’яти, вбити дуже страшною смертю, — потішає своїх учнів. Він каже: не бійтеся, в Домі Мого Отця багато осель! — проникливо звернувся єпископ Микола до вірних, зібраних на Месі у мукачівській катедрі св. Мартина. — Дуже часто, коли я спілкуюся з друзями або чую від тих, хто спілкується з нашими військовими на передовій, — вони нас утішають! Вони кажуть: «не бійтеся, не тривожтеся» — нам, які дуже далеко звідти. Утішають нас, як Ісус своїх учнів. Так, вони часто кажуть, як їм важко, болісно. А тепер ми переживаємо цей біль, бо ми — єдиний організм, і тут, на Закарпатті, особливо відчуваємо цей біль, цю втрату… Бо такі жахливі смерті завдають нам дуже глибоких ран. Ми оплакуємо вже другий рік! Ми навіть пробуємо багато про це не говорити, але це — факт, у якому ми перебуваємо. І якби не сила, яку дає Христос Воскреслий, можливо, багато з нас уже би не витримали цього напруження, цього болю, який ми, залишаючись тут, носимо в собі. Тому дуже важливо збиратися, молитися, оплакувати…
Це час смутку, жалоби, тиші; час мовчання — але також час віри. Віри у Христову перемогу. Час глибокої віри, не поверхової, коли ми раз на рік на Великдень зустрічаємося і вітаємося, що Христос воскрес. Ні, зараз такий час, що нам потрібно глибоко вірити у Христову перемогу над смертю! В те, що в Його перемозі кожен із тих, хто загинув, був готовий вибрати Царство Небесне. Вони тепер уже в місці, де їм краще. Надіємося, що вони вже в Отця Небесного, бо вони віддали своє життя з любові — за нас, захищаючи нас. Як Ісус, який у Гетсиманії захищав своїх учнів, і сказав «Візьміть Мене, їх залиште». Ісус сказав: нема більшої любові, ніж та, коли хтось віддасть своє життя за своїх ближніх, за своїх друзів…
Тому просімо, щоб ми у цій молитві зміцнили віру в Христа Воскреслого. Просімо за тих, хто оплакує, і за нас, щоб ми отримали силу Христову — іти далі цією Хресною дорогою і витривали до кінця, до останнього нашого подиху, в тій силі, яку лише Бог нам може дати.
У коментарях на ФБ-сторінці дієцезії віруючі просили як за всю Україну та за всіх загиблих захисників нашої землі, так і згадували деяких загиблих зі 128 бригади на ім’я, знаючи воїнів особисто. Богослужіння завершилося молебнем до св. Мартина Турського — покровителя мукачівської катедри, який «був близький з Христом, служив Йому», зазначив єпископ Микола. «Просімо витривало за його заступництвом про мир у нашій країні та про мир у наших серцях».
Молитва за загиблих воїнів
Ісусе Христе, Всемилосердний Боже! Ми молимо Тебе зі сльозами покаяння: помилуй душі загиблих воїнів. Прости їм, Ісусе, всі їхні беззаконня, які вони вчинили словами, вчинками, думками й занедбанням. Звільни їх від страждань і поклич до себе, прийми їх у свої обійми; скажи їм, як колись сказав розкаяному розбійникові: «Сьогодні будеш зі Мною в Раю». Пресвяте й Найсолодше Серце Ісуса, яке заради любові до цих душ дало проколоти себе на хресті! Сховай їх у своїх ранах, оживи, очисти від гніву, злості та інших пороків, що походили з їхніх сердець. Обмий їх Пресвятою Кров’ю та водою, що витекла з Твого Пресвятого Серця. Вчини їх білішими від снігу, щоб вони могли взяти участь у Твоїй небесній Трапезі. Ісусе, насолодо душі й безмежна любове! Ти сказав, що найбільша розкіш для Тебе — це перебувати з людськими синами. Ти залишив дев’яносто дев’ять овець, щоб шукати одну заблукалу, а знайшовши її, взяв на плечі й заніс до своєї отари. Ісусе, який узяв на себе гріхи всього світу, візьми й сьогодні ці душі, що так тяжко страждають, на свої плечі й занеси їх до свого Царства. Згадай, Ісусе, що задля спасіння людського роду Ти покинув небеса, зійшов на землю й став людиною, прийнявши нестерпні муки і страшну хресну смерть. Згадай, Ісусе, про свої земні труди та тягарі людського життя, які переніс Ти заради цих нещасних душ. Згадай, Ісусе, про всі ті муки й рани на Твоїм Пресвятім Тілі, що Ти заради них прийняв. Нехай усе це не буде для них даремним. Задля любові, якою любить Тебе Твоя Пречиста Мати, помилуй своїх дітей, визволи їх із темряви чистилища й приведи у своє Царство, де вони будуть вічно прославляти й любити Тебе. Амінь.
Фото: Вікторія Вайсс
фінансово.
Щиро дякуємо!
