«На підставі статей 70 і 83 Кримінального кодексу суд засуджує обвинуваченого Євгенія Босілкова до смертної кари через розстріл, а все його майно підлягає конфіскації…
Доктор Євгеній Босілков, католицький єпископ, закінчив релігієзнавчі студії в Італії і був підготовлений Ватиканом для контрреволюційної діяльності і шпигунства. Він був одним із керівників підпільної католицької організації. Він підтримував зв’язок із дипломатами імперіалістичних країн і передавав їм інформацію конфіденційного характеру…
Обвинувачений скликав дієцезіяльну раду, де було вирішено боротися з комунізмом за допомогою релігійних конференцій, які проводилися в Болгарії, через діяльність, що називається “місіями”… Вирок оскарженню не підлягає».
Таким був судовий вирок блаженного Євгенія Босілкова, єпископа-пасіоніста, мученика комуністичного режиму.
Вікентій Босілков — так його назвали батьки — народився у 1900 році на півночі Болгарії у католицькій родині. В дитинстві він ледве не потонув у річці, і після нещасного випадку довго перебував на межі життя і смерті. Мати дала обітницю Богові віддати сина на служіння Церкві, якщо Він врятує його життя — і Бог зглянувся на її молитви.
Вікентію було всього 14 років, коли він зробив серйозний крок, що визначив його майбутнє: вступив до Конгрегації Страстей Господніх (пасіоністів). 20-річним він склав вічні обітниці, узявши чернече ім’я Євгеній, а ще через шість років був висвячений на священника. Після цього його направили на навчання до Рима, але, здобувши там освіту, Босілков повернувся до рідної Болгарії, оскільки понад усе хотів присвятити себе роботі з мирянами, і розпочав служіння простого сільського священника.
У 1947 році Євгенія Босілкова рукоположили у єпископський сан і призначили ординарієм дієцезії Нікопол. Тодішній комуністичний режим, очолюваний Георгом Дімітровим, плекав надію розірвати сопричастя Католицької Церкви у Болгарії зі Святим Престолом — це дозволило би комуністам створити свою маріонеткову «Церкву», яку можна було би тримати у кулаці, перетворивши на інструмент пропаганди і впливу. З цією метою Євгенію Босілкову дали дозвіл поїхати у Ватикан з візитом ad limina — згідно з задумом, єпископ мав оголосити Папі Пію ХІІ про незалежність болгарських католиків від Святого Престолу.
Однак єпископ відмовився скоритися комуністам. Він зберіг вірність Престолу Петра, хоча добре знав: спецслужби вже зібрали на нього досьє, об’ємом понад 8000 сторінок, і готуються дати йому хід.
У 1952 році у Софії розгорнули кампанію з масових арештів католиків. Євгенія Босілкова заарештували разом із 40 іншими священниками, монахами і мирянами, звинувативши у тому, що він був керівником підривної католицької шпигунської організації. Ганебний «судовий процес» тривав менше тижня; у якості «речових доказів» обвинувачі продемонстрували старий радіоприймач і два пістолети, які виявилися музейними експонатами, взятими з музею католицького коледжу.
3 жовтня 1952 року Євгенія Босілкова засудили до страти. Разом із ним смертний вирок оголосили ще трьом католицьким священникам: отці Камен Вічев, Павєл Джиджов и Йосафат Шишков були визнані співучасниками його «злочину».
Під час зустрічі з племінницею напередодні своєї страти Євгеній Босілков сказав:
«Не хвилюйся за мене; Господь дав мені свою благодать і я збираюся залишатися вірним Христу і Церкві. Я готовий померти. Не плач. Божа Матір нас не покине».
Згідно з офіційними даними, Босілкова розстріляли 11 листопада 1952 року, однак справжній час і обставини його смерті невідомі. Невідоме також і місце його поховання, оскільки тіло кинули у братську могилу з іншими страченими — режим не був зацікавлений у тому, щоби зберігати пам’ять про таких «злочинців» або забезпечувати їм гідний похорон.
У 1975 році Тодор Живков, тодішній очільник комуністичної Болгарії, мав зустріч із Папою Павлом VI. У відповідь на пряме запитання Папи про долю засудженого єпископа він відповів: «Босілков помер у тюрмі 23 роки тому».
День пам’яті блаженного Євгенія Босілкова, мученика комунізму — 13 листопада.
Молитва: блаженний Євгенію, ти був вірний Христу і Церкві аж до смерті. Просимо тебе: молись за нас, щоби ми також могли відстоювати те, у що справді віримо, незалежно від того, чого це нам коштуватиме. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
