Я не переймаюся майбутнім Церкви, бо хоч усе інше промине, то Церква це єдина дійсність, якій Христос обіцяв, що вона триватиме вічно. Мене натомість непокоїть, що в Західній Церкві відходять віл того, що належить до суті віри й моральності, — каже архієпископ Андре-Жозеф Леонар, вислужений Примас Бельгії.
87-річного архієпископа розшукали журналісти офіційного порталу бельгійської Церкви CathoBel. Колишній митрополит Брюсселя подався на пенсію аж на південь Франції, до маленького села Савін-ле-Лак в Альпах. Там він уже вісім років душпастирює як вікарій місцевої парафії. Також служить вірним Таїнствами у п’яти філіальних сільських парафіях. Архієпископ Андре зізнається, що з Бельгії виїхав свідомо, щоб так ушанувати своїх наступників.
Він підкреслює, що Церква на Заході повинна мати відвагу не тільки висловлювати свою позицію у важливих справах, але й переконувати у своїх раціях. «Ми повинні перейняти ініціативу і виходити назустріч людям, які не вірують, байдужі або ж визнають іншу релігію. Ми потребуємо прозелітизму на взірець св. Павла», — упевнений архієпископ Леонар.
Вислужений душпастир запевняє, що він сам діяв саме так під час свого єпископського служіння: спершу в Намюрі, потім у Брюсселі. Й хоча зіткнувся з гострим опором, то не жалкує про декларування чіткої позиції навіть у таких спірних для нашого світу питаннях, як аборти чи гомосексуалізм.
«Сексуальність за самим своїм визначенням спирається на відмінність і взаємодоповнюваність між чоловіком та жінкою. Урівнювання одного й другого позбавлене сенсу, — каже колишній Примас Бельгії. — Треба з пошаною ставитися до людей, які живуть із цією схильністю й навіть допускаються гомосексуальних практик. Але коли я був університетським викладачем, то підтримував багатьох студентів (радше — студенток), які мали гомосексуальні схильності, й допомагав їм жити в чистоті».
Архієпископ Леонар нагадує: існує чимало приводів, чому люди сьогодні не одружуються і не підтримують здорові стосунки — сексуальні, сімейні, професійні. «Але благословення гомосексуалізму, представлення його чимсь цілком нормальним — це просто шахрайство. Тому ніколи не можна урівнювати ці зв’язки з подружжями, — що вочевидь не означає, ніби ми не повинні ставитися до цих людей із пошаною».
Колишній Примас Бельгії, перш ніж стати єпископом, працював у Лувенському університеті, був одним із провідних бельгійських філософів. У цьому руслі виховував майбутніх священників. На його думку, юнаків привабить у семінарії тільки одне: чітке бачення священства і сталість у вірі, освяченій молитвою. Майбутні священники також мають дотримуватися ясності в питанні целібату, який приймають, щоб уповні належати Господу. Дискусії про скасування целібату архієпископ, навпаки, вважає такими, що відбивають будь-яку охоту.
фінансово.
Щиро дякуємо!
