Коли людина не підтримує духовну гігієну, не шукає Бога — Правду, — не підпорядковує своє життя Богові, входить у реальність гріха, то схильність може легко перерости у досвід — і навіть у поневолення.
У чому різниця між гріхом і схильністю до нього — розповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
Гріх є причиною хаосу, який переживає людина. Будь-який гріх — це велика несправедливість і зло стосовно людини. Але якщо подивитися на причину гріха, то кожен із них є наслідком первородного гріха і схильності до зла. Гріх уже є всередині людини.
До того, як людина вперше згрішила, цей бунт, гординя, самовпевненість, самолюбство уже існували в Люцифері. Але вони були тоді поза людиною. Гріх і його наслідки починають діяти, коли людина вже згрішила. Гріх — це досвід.
Варто розрізняти гріх і схильність до нього. Що це означає, у чому проявляється? Людина — дитина Адама, а значить, носить у собі насіння первородного гріха і його наслідки. Проте поки людина не зробила неправедний крок, тобто не мала досвіду, не можна говорити про гріх як такий.
Схильність до гріха — це також коли у людини вже є досвід гріха, але вона висповідалася з нього і не має наступного, проте у неї є потенціал до скоєння такого вчинку: «я можу». Тут іще не йдеться про гріх. Говорити про нього можна тоді, коли він уже стався.
Коли людина не підтримує духовну гігієну, не шукає Бога — Правду, — не підпорядковує своє життя Богові, входить у реальність гріха, то схильність може легко перерости у вчинки, в досвід — і навіть у поневолення. Але важливо зосереджуватися не на боротьбі проти гріха, хоч би який він був, а на досвіді Божого милосердя.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним OFMCap дивіться тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
