Згідно з доктринальною декларацією «Fiducia supplicans», виданою Дикастерієм віровчення і схваленою Папою Франциском, можна буде благословляти одностатеві пари — але без будь-якої ритуалізації чи створення враження шлюбу.
Як повідомляє Vatican News, церковна доктрина щодо шлюбу не змінюється, і благословення не означає схвалення союзу. Таким чином, коли двоє людей попросять про благословення, навіть якщо їхня ситуація як пари є «неврегульованою», рукоположений священнослужитель може дати на це згоду. Однак цей жест душпастирської близькості має уникати будь-яких елементів, які віддалено нагадують шлюбний обряд.
Декларація досліджує тему благословень, розрізняючи ритуальні та літургійні, а також спонтанні благословення, більш схожі на вияви народної побожності. Саме до другої категорії зараз розглядається можливість приймати навіть тих, хто не живе згідно з нормами християнської моральної доктрини, але смиренно просить про благословення.
Документ починається зі вступу префекта Дикастерію, кардинала Віктора Фернандеса, який пояснює, що Декларація розглядає «пастирське значення благословень», дозволяючи «розширювати та збагачувати класичне розуміння» через богословську рефлексію, «засновану на пастирському баченні Папи Франциска».
Ці роздуми «передбачають реальний розвиток того, що було сказано про благословення дотепер, досягаючи розуміння можливості «благословення пар [що перебувають] у неврегульованих ситуаціях і одностатевих пар без офіційного підтвердження їхнього статусу чи будь-якої зміни вічного вчення Церкви про шлюб».
Після перших абзаців, які нагадують про попередню постанову 2021 року [про неможливість будь-якого сакраментального благословення одностатевих пар] — тепер вдосконалену та замінену — Декларація вказує на благословення у Таїнстві Подружжя, зазначаючи неприпустимість «обрядів і молитов, які можуть створити плутанину між тим, що становить шлюб» і «тим, що йому суперечить», і необхідність уникати будь-якого натяку, що «щось, що не є шлюбом, визнається шлюбом». Також наголошується, що згідно з «вічним католицьким віровченням» законними вважаються лише статеві стосунки між чоловіком і жінкою у контексті шлюбу.
Друга розширена частина Декларації аналізує значення різних благословень, отримувачами яких є люди, предмети культу і місця проживання. Документ нагадує, що «з суто літургійної точки зору» благословення вимагає, щоб те, що благословляється, «відповідало Божій волі, вираженій у вченні Церкви».
«Коли благословення прикликається на певні людські стосунки» через спеціальний літургійний обряд, необхідно, щоби те, що благословляється, відповідало Божим задумам, передбаченим творінням, — зазначає документ. — Тому Церква не має повноважень уділяти літургійне благословення неврегульованим або одностатевим парам. Але слід уникнути ризику звести значення благословення лише до цієї обставини, вимагаючи для простого благословення таких самих моральних умов, які вимагаються для прийняття Таїнств».
Після аналізу благословень у Святому Письмі Декларація пропонує їх теологічно-пастирське розуміння. Ті, хто просять про благословення, показують, що «потребують Божої спасительної присутності» у своєму житті, висловлюючи «прохання про Божу допомогу, благання про краще життя». Це прохання слід прийняти й оцінити «поза літургійними рамками», де воно перебуває «у сфері більшої спонтанності і свободи».
Розглядаючи благословення з точки зору народної побожності, їх «слід оцінювати як акти побожності». Від тих, хто просить про благословення, «не потрібно вимагати попередньої моральної досконалості» як передумови, зазначається у Декларації.
Досліджуючи це розрізнення і ґрунтуючись на відповіді Папи Франциска на dubia, опублікованій у жовтні минулого року, де він закликав до розпізнавання можливості «форм благословення, про які просить одна або кілька осіб, і які не передають хибної концепції шлюбу», Декларація підтверджує, що цей вид благословення «пропонується всім, нічого не вимагаючи», допомагаючи людям відчути, що вони все ще благословенні, незважаючи на свої помилки, і що «їхній Небесний Отець продовжує бажати їм добра і сподіватися, що вони зрештою відкриються для добра».
Документ вказує на випадки, коли люди, зустрівши священника, спонтанно просять про благословення, чи то під час паломництва, чи у святині, чи навіть на вулиці, і каже, що ці благословення «призначені для всіх; нікого не можна виключати».
Незважаючи на те, що для таких випадків недоречно встановлювати «процедури чи ритуали», рукоположений служитель може приєднатися до молитви тих осіб, які «хоча й перебувають у союзі, який жодним чином не можна порівняти зі шлюбом, бажають довірити себе Господу та Його милосердю, щоб просити Його допомоги та бути скерованими до більшого розуміння Його плану любові та істини».
Третя частина Декларації відкриває можливість таких благословень, які є знаком для тих, хто «визнаючи себе знедоленими і потребуючими Його допомоги, не претендують на легітимність свого статусу, але благають, щоб усе, що є істинним, добрим і по-людськи дійсним у їхньому житті і стосунках, було збагачене, зцілене й піднесене присутністю Святого Духа».
Як зазначає документ, ці благословення не обов’язково повинні стати нормою, як зазначається у Заяві, але їх потрібно довірити «практичному розпізнаванню в конкретних обставинах».
«У короткій молитві перед цим спонтанним благословенням рукоположений служитель може попросити, щоб особи мали мир, здоров’я, дух терпеливості, діалогу та взаємодопомоги, але також Боже світло і силу, щоб мати змогу повністю виконати Його волю», — говориться у Декларації.
Також уточнюється, що для уникнення «будь-якої форми плутанини чи скандалу», коли пара, що перебуває у неврегульованій ситуації, або одностатева пара просить про благословення, його жодним чином «не можна надавати водночас з церемонією укладення громадянського союзу і навіть у зв’язку з ними. Благословення також не можна виконувати з будь-яким одягом, жестами чи словами, властивими шлюбові». Таке благословення «може знайти своє місце в інших контекстах, таких як відвідування святині, зустріч зі священником, молитва у групі або під час паломництва».
На завершення у четвертому розділі документ нагадує, що «навіть коли стосунки людини з Богом затьмарені гріхом, вона завжди може просити про благословення, простягаючи руку до Бога» і прагнення благословення «може бути ймовірним благом у деяких ситуаціях».
Читайте також:
-
Підміна понять шкодить і вносить сум’яття. Єпископ Едвард Кава про ватиканський документ
-
Комунікат Конференції Єпископів України щодо Декларації Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS», Про душпастирське значення благословень