Конференція єпископів РКЦ в Україні прокоментувала доктринальну декларацією «Fiducia supplicans», видану Дикастерієм віровчення і схвалену Папою Франциском. Як повідомлялося, новий документ відкриває можливість благословляти пари, що перебувають у «неврегульованих ситуаціях».
Українські єпископи наголошують на тому, що зміни в традиційному вченні Церкви щодо подружжя немає, але звертають увагу на неоднозначні формулювання, які викликають різночитання серед вірних. Адже, додають вони, без заклику до залишення гріховного життя гомосексуальних пар благословення може виглядати як схвалення. Однак, наголошують ієрархи, документ підкреслює, що благословення одностатевих пар в жодному випадку не є легалізацією такого співжиття.
Публікуємо документ єпископату повністю:
Комунікат Конференції Єпископів України щодо Декларації Дикастерії віровчення «FIDUCIA SUPPLICANS», Про душпастирське значення благословень
Документ ватиканської Дикастерії віровчення розглядає різні типи благословень, які можуть уділяти священнослужителі поза літургією. Також документ наголошує, що літургійно благословляти можна лише того, хто хоче жити богоугодним життям і просить про благословення. Натомість розширює розуміння позалітургійного благословення, яке зазвичай уділяється всім людям, впроваджуючи можливість «благословення одностатевих пар». Саме ця можливість викликала бурю реакцій та непорозумінь щодо питань моралі і віровчення в Католицький Церкві щодо такого роду благословень.
А це тому, що поняття «благословення» багатьма сприймається як «дозвіл», особливо як «дозвіл на гріх». Хоча з цілого документу чітко видно, що немає «дозволу» чи «благословення» на гомосексуальне співжиття чи будь-яке життя у грісі, а також будь-якої зміни в традиційному вченні Церкви щодо подружжя, однак поняття благословення одностатевих пар, чи також сакраментально неврегульованих пар може сприйматися як легалізація цих стосунків.
Документ прагне підкреслити безмежну любов Бога до всіх людей, грішників в тому числі, і з цього приводу показати, що Церква не відкидає цих людей, а саме – осіб з гомосексуальними нахилами чи навіть діями. Проте, як здається, не дуже чітко видно в тексті розрізнення особи і її чину, милосердне прийняття цієї особи і виразна незгода на її гріх.
Водночас документ загострює увагу в основному на двох категоріях людей: тих, що живуть в сакраментально неврегульованих стосунках (чоловіка і жінки) та одностатевих пар. Таким чином, документ однаково трактує ситуацію сакраментально неврегульованих пар чоловіка і жінки та одностатевих пар. Одна і друга ситуація є перебуванням у стані важкого гріха, проте їх, як здається, потрібно розглядати окремо.
Вбачаємо небезпеку у неоднозначних формулюваннях, які викликають різночитання серед вірних. Нам забракло в документі того, що Євангеліє закликає грішників до навернення, і без заклику до залишення гріховного життя гомосексуальних пар, благословення може виглядати як схвалення. Однак наголошуємо, що документ неодноразово підкреслює, що благословення одностатевих пар в жодному випадку не є легалізацією такого співжиття, а вчення Католицької Церкви щодо Таїнства подружжя, яке є союзом чоловіка і жінки, залишається незмінним.
фінансово.
Щиро дякуємо!
