Доктринальна декларація «Fiducia supplicans», видана Дикастерієм віровчення і схвалена Папою Франциском, що відкриває можливість благословляти пари, що перебувають у «неврегульованих ситуаціях» — зокрема і гомосексуальні — викликала найрізноманітніші реакції: від цілковитого схвалення до відвертої незгоди.
Конференція єпископів РКЦ в Україні, коментуючи суперечливий документ, наголосила у своєму офіційному комюніке на «небезпеці», яку несуть «неоднозначні формулювання»; декларацію також розкритикував єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, зауваживши, що вона виглядає як спроба «підміни понять». До критики документа долучився і ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький, зазначивши, що особи, які живуть у гріху, це не той союз, який може благословити Бог.
Свою позицію щодо можливості благословення одностатевих пар оприлюднили також єпископи Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук і Ян Собіло. Вони написали: « У Декларації “Fiducia supplicans” дуже багато правильних слів про безмежну Божу любов, що її Господь рясно уділяє кожній людині. І це дійсно так! Водночас у ній з’явилося тривожне формулювання, що однозначно вводить практику благословення не окремих осіб, які живуть в гріху, а благословення пари осіб однієї статі (пункт 31). Таким чином уділення благословення одностатевій парі є початком акцептації такої форми зв’язків. Ми вбачаємо велику небезпеку запровадження такого формулювання як початок кроків, що поступово дозволять подальшу легалізацію. Не може бути формулювання “благословення одностатевої пари”, оскільки ці поняття взаємно виключаються».
За кілька днів після виходу Декларації Українська Греко-Католицька Церква видала комюніке за підписом Блаженнішого Святослава (Шевчука), у якому стверджується, що «Декларація стосується суто Латинської Церкви і не має правової сили для вірних Української Греко-Католицької Церкви», і підкреслюється, що «значення поняття “благословення” в УГКЦ та Латинській Церкві є відмінними».
Архідієцезія Святої Марії в Астані (Казахстан) у своїй офіційній заяві відкрито засудила ватиканський документ, стверджуючи, що він схвалює практики, які «суперечать Божественному Одкровенню та безперервній двотисячолітній доктрині і практиці Церкви». Документ, підписаний архієпископом-митрополитом Томашем Петою і єпископом-помічником Атаназієм Шнайдером, наголошує, що «жодні красиві слова не можуть мінімізувати згубних наслідків таких легалізованих благословень» і підкреслює, що такі благословення є «тяжким зловживанням Іменем Господнім, оскільки Його прикликають на гріховний союз перелюбу чи гомосексуального акту». З огляду на це, єпископат Астани забороняє священникам і вірним своєї архідієцезії «приймати чи практикувати будь-які форми благословення пар у неврегульованих ситуаціях і одностатевих пар».
Конференція єпископату Малаві у своєму роз’ясненні наголосила, що у декларації «НЕ йдеться про благословення одностатевих союзів у той самий спосіб, що і сакраментальне благословення подружніх пар». Таким чином, «щоб уникнути плутанини серед вірних, ми з душпастирських міркувань забороняємо будь-які благословення одностатевих союзів будь-якого роду у Малаві», — написали єпископи цієї африканської країни.
Однак не всі реакції на контроверсійну декларацію були негативними. Так, голова Конференції єпископів Австрії й архієпископ Зальцбурга Франц Лакнер, відповідаючи на питання, як священники повинні реагувати на прохання одностатевої пари про благословення, заявив: «Фактично, більше ніхто не може сказати їм “ні”». На його думку, видавши цю декларацію, «Церква визнає, що стосунки між двома людьми однієї статі не зовсім безправні: є любов, є відданість, є також труднощі спільного життя у вірності. Це також слід визнати».
Позитивно відреагував на нововведення і голова Конференції німецьких єпископів Ґеорґ Бетцінґ, один із архітекторів «німецького синодального шляху», учасники якого у березні проголосували за благословення одностатевих пар, підтримку трансґендерного світогляду, сакраментальний жіночий дияконат та низку інших скандальних змін у німецькій Церкві, що продовжує діяти всупереч вказівкам Ватикану. Він заявив, що декларація «розглядає питання, які нещодавно стали очевидними, з пастирського погляду і теологічно поміркованою та спокійною мовою». На думку Бетцінґа, документ «відповідально використовує теологічні категорії та терміни і проводить чітку межу між непохитною вірністю вченню Церкви та пастирськими вимогами церковної практики, яка хоче бути близькою до людей».
Бельгійський єпископ Йоган Бонні, ординарій Антверпена, відомий своєю прихильністю ідеям німецького «синодального шляху», який раніше говорив про мовчазну підтримку Папою Франциском рішення фламандських єпископів запровадити у своїх дієцезіях церемонію благословення одностатевих пар, теж схвально сприйняв нову ватиканську декларацію. Він заявив, що це «допомагає нам рухатися вперед».
Французький архієпископ Ерве Жіро з архідієцезії Санса заявив, що декларацію слід читати у контексті апостольського повчання Папи Франциска «Amoris laetitia», «оскільки там вже наявна ідея, що коли союз досягає видимої стабільності, це може бути можливістю для супроводу [цього союзу] Церквою»
«Папа намагається відійти від простого “дозволу/заборони”, щоб поставити людей під Божий погляд і повернути на безпечніші шляхи. Благословення відкриває ці безпечніші шляхи, — сказав архієпископ. — До цього часу дискусія в Церкві точилася між тими, хто каже, що можна благословити людину, але не пару, та їхніми опонентами. Тут Папа йде далі: він просить, щоб ми брали до уваги ситуацію людей, заохочуючи їх жити кращим християнським життям».
За словами архієпископа Жіро, «за цими маленькими кроками стоїть турбота Церкви про сопричастя, бо деякі миряни та священнослужителі виступають проти будь-яких змін у цій сфері». «Тому нам треба рухатись дуже повільно, навчаючи про значення того, що поставлено на карту: Бог хоче забрати нас звідти, де ми є, щоб привести нас до Нього», — додав він.
Конференція єпископів Швейцарії у своїй офіційній заяві також посилалася на «Amoris laetitia», а також на минулу асамблею Синоду про синодальність. У заяві сказано, що декларація «відповідає прагненню швейцарських єпископів до відкритої Церкви, яка серйозно сприймає, поважає і супроводжує людей, що перебувають у різних ситуаціях стосунків».
«Декларація “Fiducia supplicans” свідчить, що Церква пропонує місце для всіх людей. Єпископи усвідомлюють, що така Церква передбачає прийняття та взаємну повагу, — сказано у заяві швейцарського єпископату. — Дискусії під проводом Святого Духа, які відбулися цього року під час Синоду, відкривають горизонти на цю тему. Щойно опублікованою декларацією Церква засвідчує той факт, що вона […] послідовно бере на себе місію душпастирського супроводу кожної людини, продовжуючи апостольське повчання “Amoris laetitia”».
Єпископат США, що відреагував на декларацію одним із перших, був лаконічний у своїй реакції: у заяві за підписом речниці американського єпископату наголошується на відмінності між сакраментальним і душпастирським благословенням і на тому, що вчення Церкви про сакраментальний шлюб не зазнало змін. Втім, єпископи США не обмежилися спільною заявою; наразі у країні триває своєрідний «парад заяв» від ординаріїв окремих дієцезій, у яких вони розповідають, як саме збираються інтерпретувати і втілювати ватиканську декларацію.
Архієпископ Сократ Віллегас з архідієцезії Лінгаєн-Дагупан (Філіппіни) опублікував «єпископські вказівки», у яких виділив три види благословення: звернення до Бога, «благословення освячення» і «благословення милосердя».
За його словами, «коли католицький священник молиться про “благословення милосердя” над парою, що перебуває у неврегульованій ситуації і “бажає ввірити себе Господу та Його милосердю, попросити Його допомоги та отримати скерування до більшого розуміння Його плану, любові та правди”, він просить Бога змилосердитися над ними обома і дати їм благодать навернення, щоб вони могли врегулювати свої стосунки». Єпископ додав, що «”благословення милосердя” не може бути “благословенням освячення”, оскільки не можна просити Бога благословити те, що, як пояснює “Fiducia supplicans”, не відповідає Божій волі, вираженій у вченні Церкви».
Іспанський єпископ Хосе Ігнасіо Мунілла у своєму дописі в соцмережі Х наголосив, що «пастирське милосердя — це заклик, щоб усі грішники були благословенні, але не благословляти їхній гріх».
Єпископ Оріуела-Аліканте з південного сходу Іспанії, додав, що «Євангеліє запрошує нас благословляти всіх тих, хто відкривається на Божий дар, включно з тими, хто живе у нерегулярних афективних ситуаціях; хоча це не дає нам жодної влади благословляти їхні союзи, які суперечать Божому плану».
Конференція єпископів Замбії також висловила свою рішучу незгоду з можливістю благословляти одностатеві пари. У своїй заяві єпископи зазначили, що взяли декларацію Дикастерію віровчення «до розгляду, однак не до виконання» і закликали тих, хто перебуває в одностатевих стосунках шукати шлях до навернення.
Єпископ Вільям МакҐраттан, голова Конференції єпископату Канади, заявив, що Декларація, «ясно підтверджуючи традиційне розуміння Церквою шлюбу, дозволяє душпастирям благословляти людей, які просять про благословення, шукаючи божественної допомоги жити у вірності волі Божій» і що у документі «чітко зазначено, що благословення мають бути спрямовані на самих людей, а не на їхню ситуацію, і що вони мають бути спонтанними, а не ритуальними чи літургійними діями». Єпископ наголосив, що «керівним принципом Декларації є те, що саме прохання про благословення демонструє відкритість Божому милосердю і може бути приводом для більшої довіри Богові».
Архієпископ Загреба Дражен Кутлеша, голова Конференції єпископів Хорватії, теж підкреслив, що благословення спрямовані на людей. «Якщо хтось перебуває у певному стані, особливо грішному, то Церква хоче мати особливу опіку та увагу до цієї людини, — сказав він. — Дикастерій віровчення наголошує, що це не можна сприймати як обряд, прийнятний для Церкви. Це означає, що благословляють людину, а не стан людей, які перебувають у цій ситуації».
Данський єпископ Чеслав Козон (Копенгаген) сказав, що проблема полягає не у змісті заяви, а у її тлумаченні: «Якщо формулювання дає належний ефект і не викликає плутанини і поляризації, важливо, щоб воно було прочитане та зрозуміле у його належному значенні, яке має підтверджувати традиційну католицьку доктрину і мораль, допомагати людям на їхній дорозі, щоб побачити істину та її значення, а також супроводжувати і підтримувати їх у цьому процесі своєю присутністю і турботою».
Єпископ Метью Квасі Гямфі, голова Конференції єпископату Гани, заявив, що Декларація Дикастерію віровчення викликала непорозуміння. «Хтось запитав, чи можуть одностатеві пари прийти, щоб отримати благословення, і Папа сказав “так”, так само, як будь-який інший католик, що йде до священника просячи про благословення або молитву, — сказав він. — Ми не питаємо, чи є гріх і у чому він полягає, але коли людина просить благословення, ви його даєте, і це є виявом смирення. Церква розуміє благословення як дар, який Бог дає людям, щоб вони стали святішими». Єпископ також зауважив, що «люди не розуміють, що якщо гей-пара йде до священника, щоб їх благословили, а Папа каже на це “так”, то йдеться про благословення людей, а не їхнього союзу».
Конференція католицьких єпископів Кенії натомість зазначила, що певні аспекти Декларації «викликають занепокоєння і навіть збентеження серед християн і загалом люду Божого». «Визнаючи плутанину, яка є у більш розвинутих країнах, [таку як] нові нехристиянські моделі “союзів” та “стилю життя”, ми, у своєму африканському контексті, дуже чітко розуміємо, що таке сім’я та шлюб, — заявили єпископи. — Соціальна ситуація одностатевих шлюбів не визнається нашою культурою. Ми заохочуємо до розуміння благословень як жесту смиренної покори Богові, усвідомлюючи при цьому нашу власну гріховність і потребу в наверненні та спасінні».
Конференція єпископату Мексики висловила цілковиту «єдність зі Святішим Отцем, дотримуючись його вказівок щодо надання переваги пастирській любові у проголошенні Євангелія». Мексиканські єпископи також закликали священників і вірних «не створювати плутанини і не спотворювати пастирський сенс того, про що просить Папа Франциск — тобто привітності, близькості і проникливості щодо тих, хто просить про благословення».
Єпископ Ян Хендрікс із Нідерландів поклав відповідальність за суперечки довкола Декларації на представників медіа, які, на його думку «самі створили цю сенсацію». Він сказав, що документ «не вимагає церемоній благословень гей-пар або визнання цих стосунків»; йдеться лише про те, що «ми, як Церква, також присутні для цих людей з пастирським серцем Ісуса Христа». Єпископ також зауважив, що Декларація походить від Дикастерію віровчення, і була схвалена Папою у загальному сенсі (а не у forma specifica), тобто «це не документ самого Папи, як про це писали». Він порадив уважно читати текст, «перш ніж викрикувати всілякі речі».
Архідієцезія Сінґапуру опублікувала «роз’яснення» з метою «виправити помилкове враження, нібито Церква змінила позицію щодо своєї традиційної доктрини про шлюб», наголошуючи, що «благословення одностатевих союзів не перебуває у центрі уваги Декларації; натомість вона дає вказівки щодо розрізнення між офіційними благословеннями Церкви та пастирськими благословеннями на будь-який випадок поза літургійним і сакраментальним середовищем — тобто, спонтанними молитвами за людину».
Кардинал Стівен Бріслін з Кейптауна (Підвенна Африка) у листі до своїх співбратів сказав, що дуже важливо уважно прочитати документ. «Благословення, про які просять пастиря, є показником віри і визнанням нашої потреби у Богові та Його благодаті, — написав він. — Ніхто не виключений із любові і благодаті Бога, тому не можна відмовляти у благословенні, адже через просте благословення пастиря люди можуть відчути близькість Отця».
Валлійський єпископ Марк О’Тул з дієцезії Кардіффа теж закликав католиків уважно читати документ і розмірковувати над ним. «Я молюся, щоб ця Декларація заохотила всіх нас ще ясніше показувати, що Церква — це любляча матір, яка прагне дати близькість і співчуття Бога всім Своїм дітям», — сказав він у своїй заяві.
Конференція єпископів Нігерії, країни, що є світовим лідером з відвідуваності Мес і водночас позначеної катастрофічним рівнем насильства щодо християн, у своїй офіційній заяві чітко і ясно відкинула можливість благословень одностатевих зв’язків. «Конференція католицьких єпископів Нігерії запевняє весь люд Божий, що вчення Католицької Церкви про шлюб залишається незмінним. Тому в Церкві немає можливості благословення одностатевих союзів і [гомосексуальної] активності. Це суперечило би Божому закону, вченню Церкви, законам нашої країни та культурним особливостям нашого народу», — сказано у заяві.
Ерік Варден, єпископ Тронгейма (Норвегія) у листі до священників заявив, що моральна теологія не є предметом Декларації, і що цей документ не говорить нічого нового про теологію подружжя; натомість «зміцнює вічне вчення Церкви і чітко забороняє будь-які жести, які можуть створювати видимість релятивізації цього вчення чи замішання». Єпископ також посилається на документ Конгрегації віровчення 2021 року, де чітко й однозначно сказано, що одностатеві зв’язки «не можуть бути законними об’єктами церковного благословення» — якому, на його думку, нова Декларація «не суперечить», оскільки закликає до пастирського благословення там, де церковне дати неможливо. Варден зауважує, що «Христос милостиво приймає всіх, але Його милосердя завжди було присолене правдою» і нагадує про Його настанову жінці, спійманій на перелюбі: «Йди, та вже більше не гріши».
Конференція єпископів Польщі після кількаденного мовчання видала обережну заяву, у якій зауважила, що Декларація «ні в чому не змінює вчення Церкви стосовно подружжя та сім’ї», а також заявила, що у документі йдеться не про вчення» Церкви стосовно подружжя та сім’ї, а радше «про благословення».
Ще однією африканською країною, яка рішуче відкинула можливість благословляти несакраментальні й одностатеві пари, став Камерун, де Конференція єпископів, наголошуючи на «одностайності» своїх поглядів, заявила, що «гомосексуальні практики є явною ознакою різкого занепаду цивілізацій», оскільки гомосексуалізм «налаштовує людство проти самого себе і знищує його». Єпископи Камеруну заявили, що офіційно забороняють будь-які благословення “гомосексуальних пар” у місцевій Церкві Камеруну, а також закликали гомосексуалістів «облишити менталітет віктимізації, який полягає в отриманні задоволення від того, щоб виставляти себе “жертвами”, “слабкими”, “меншинами”, щоб скористатися можливістю навернення, яку їм дає Бог».
фінансово.
Щиро дякуємо!
