Декларація «Fiducia supplicans», яка надає можливість благословляти «неврегульовані» пари — наприклад, складені з осіб однієї статі, — це переступання межі, яка здавалася нездоланною.
Я довідався про цей документ із мейла занепокоєного парафіянина, який запитував, що діється з нашою Церквою і що нам у цій ситуації робити.
Він прислав мені лінк з офіційного ватиканського сайту. Назва повідомлення — «Доктринальна декларація відкриває можливість благословляти ‘неврегульовані’ пари». Я цього документа ще не проаналізував але ті, хто запустив у світ цю інформацію, напевно вже це зробили. Перше речення новини звучить так: «Разом із доктринальною декларацією ‘Fiducia supplicans’ Дикастерію віровчення, затвердженою папою, буде можливим благословляти пари, утворені особами однієї статі, але поза будь-який ритуалом чи імітацією подружжя. Вчення про подружжя не змінюється, благословення не означає схвалення такого зв’язку».
Хто слідкує за діями папи Франциска в цьому питанні, той не здивований. Хоча, на мою думку, більшість вірних і душпастирів вірили, що справи не зайдуть аж так далеко. Однак варто нагадати, що вже під час першого синоду, присвяченого подружжю, в 2014 році, в ході засідань з’явився сильний тиск у напрямку більшої відкритості на осіб, що живуть у гомосексуальних зв’язках.
Документ, який підсумував першу частину засідань, т. зв. «Relatio post discepationem», за редакцією архієпископа Бруно Форте, містив фрагмент (п. 50-51) під назвою «Прийняття гомосексуальних осіб». У тексті запитувалося: «Чи здатні наші спільноти прийняти і цінувати їхню сексуальну орієнтацію, без спотворення католицького вчення про сім’ю та подружжя?» Амбівалентність цього формулювання — очевидна. Частина єпископів протестувала проти цієї маніпуляції, підкреслюючи, що такий запис не має нічого спільного з голосами у синодальній залі. Друга частина засідань Синоду 2014 року була значною мірою зосереджена на захисті ортодоксального вчення про подружжя. Три пункти підсумкового документа не отримали остаточного схвалення 2/3 отців Синоду. Один із пунктів стосувався підходу до гомосексуальних осіб. Папа вирішив включити ці пункти у підсумковий звіт.
Кардинал Ніколс із Лондона сказав, що це було «розривом синодального регламенту» і висловив за це вдячність папі. На його думку, Франциск цим показав, що він хоче, щоби Церква пішла «вперед» у своєму вченні. В кінцевому підсумку в пособорному напоумленні «Amoris laetitia» з’явилися два пункти стосовно гомосексуальних осіб, у яких було підтримано вчення Церкви щодо природи цих зв’язків, за одночасного заклику: «Кожна особа, незалежно від своїх сексуальних схильностей, має бути шанована у своїй гідності і прийнята з повагою, турботою, щоб уникнути ‘будь-яких ознак неслушної дискримінації’, а зокрема всіляких форм агресії і насильства».
На багато зустрічей під крилом Ватикану як експерта запрошували о. Джеймса Мартіна — американського єзуїта, який роками домагається зміни вчення Церкви стосовно гомосексуальних зв’язків. І ще один суттєвий момент: одне з недавніх dubiа, поставлених папі, стосувалося якраз можливості благословляти гомосексуальні пари. Відповідь була неоднозначна, її можна було інтерпретувати так, що благословення допускається. Ось фрагмент:
«Тому душпастирська розсудливість повинна належним чином розпізнати, чи існують форми благословення, про які просять одна або кілька осіб, які не несуть помилкового уявлення про подружжя. Адже коли хтось просить благословення, він висловлює прохання до Бога про допомогу, благання, щоб могти жити краще, довіру до Отця, який може допомогти нам жити краще».
Отож нинішній документ — це крапка в цій історії. Отець Джеймс Мартін через кілька хвилин після оприлюднення документа написав, що буде радий благословити своїх приятелів-гомосексуалістів.
Що далі? Варто усвідомити, що ми в цей момент маємо два суперечні документи, видані дикастерієм, який відповідає за віру, за понтифікату Франциска і з проміжком у неповні три роки. Перший, підписаний 22 лютого 2021 року кардиналом Ладарією і схвалений папою, чітко забороняє будь-яку форму благословення гомосексуальних пар, і обґрунтовує це теологічно.
Тепер маємо новий документ, який прочиняє хвіртку для визнання гомосексуальних зв’язків морально допустимими. Тому що в усій цій справі є зрозумілим, що йдеться саме про те, щоби змінити вчення Церкви стосовно оцінки гомосексуальних зв’язків. Розповідати про те, що ми, мовляв, не уділяємо шлюбу, а тільки благословляємо, — це замилювати очі. Благословляти можна тільки те, що добре. Якщо щось погане і грішне, то воно, загалом, вимагає благословення, — але у сповідальниці, тобто прощення гріхів. Але умовою для цього є відкинення гріха і рішення виправитися.
Що діятиметься далі — невідомо. В будь-якому разі, ця ситуація показує, як на практиці виглядає синодальна Церква. Попри те, що, за запевненнями учасників Синоду, голоси «прогресивних» реформаторів Церкви, які підтримують ідеї ЛГБТ, були в меншості й не дістали широкої підтримки, однак у руслі синодальних дебатів з’являється документ, який не тільки взагалі з них не випливає, але й повністю суперечний із напрямком синодальної інтуїції. Це сумно. Люди, які з усією ревністю включилися в ідею синодальності, мають право почуватись обдуреними.
Я побоююся, що зростатиме хаос і поділи в Церкві. Побоююся, що багато віруючих утратять довіру до Вчительського уряду Церкви. Для багатьох це може бути критичним пунктом їхнього перебування в Церкві. Я думаю, що люди віруючі можуть і повинні заявити свої застереження, посилаючись на синодальну дорогу, яка нині триває, і право бути вислуханими. Найважливішим, однак, є голос єпископів Церкви, який би вимагав чіткого нагадування вчення Церкви у питанні гомосексуальних зв’язків. Молімося за папу і за всю колегію єпископів, про світло Святого Духа, про відвагу, вірність, правду.
Переклад CREDO за: о. Томаш Яклевич, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
