Вона страждала на кровотечу дванадцять років.
Безсумнівно, вона шукала ліків. Під час близьких і далеких подорожей у неї то зароджувалися, то знову розбивалися надії, бо кожен цілитель вислуховував її нарікання, брав гроші і хитав головою, коли його засоби себе не виправдовували. Ба навіть більше — кровотеча тільки посилювалася.
Її прозвали «нечистою». То були довгі дванадцять років.
Причина і джерело кровотечі цієї бідолашної жінки не зовсім ясні, але складається враження, що це маткова кровотеча. З медичної практики мені відомо дуже багато причин метроррагії — тобто, вагінальної кровотечі, не пов’язаної з менструальним циклом. Чи була причина структурною — наприклад, міома, аденоміоз або поліпи матки? Чи могла це бути гематологічна проблема, тобто порушення згортання крові, — гемофілія, хвороба фон Віллебранда або тромбоцитопенія? Чи це щось гормональне — скажімо, дисфункція щитовидної залози? Враховуючи тривалість кровотечі, варіант із інфекцією або злоякісним утворенням виглядає малоймовірним — однак навіть цього не варто виключати.
Та незалежно від причини її кровотеча була джерелом болю, виснаження і, що найголовніше, сорому. Хто міг її підтримувати, хто міг з нею товаришувати, хто міг би закохатися у жінку, яку вважали вічно «нечистою», у релігійному суспільстві, вкоріненому у понятті «чистоти»?
Її спроби справити враження були безнадійними. Нічого не вийшло. Нічого не допомогло.
Вона вважала себе проклятою.
А потім прийшов він — Цілитель.
Раніше вона тільки чула про Нього. Різні фантастичні чутки — справді смішні речі. Та все одно довкола Нього громадилися люди, несучи Йому свої особисті біди та невиліковні хвороби. Вони шукали здоров’я, розради і визволення.
Її ноги почали рухатися майже самі собою. Її лікті пробивали собі шлях крізь море плечей. Коли вона простягнула руку, вона спіткнулася й схопилася лише за край — насправді, кілька ниток — одежі Цілителя.
Але Він відчув це.
«Хто Мене торкнувся?»
Натовп замовк. Учні недовірливо підняли брови, безмовно запитуючи: «Серйозно?»
І тоді він зрозумів.
«Моя дитина торкнулася мене. Моя люба, ім’я якої Мені відоме, бо воно бвирізьблене на Моїй руці. Дитина, що саме так ходить і саме так сміється, саме цим тішиться, а від того страждає».
Богочоловікові була відома вся історія життя цієї улюбленої Ним людини.
Її першим інстинктом був сором. Але він зник, як тільки вона вловила Його погляд.
«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас», — казали Його очі. «Коли матимеш віру, як зерно гірчиці, то зможеш зрушити гори», — запевняла Його усмішка. «Я є Дорога, Правда і Життя», — нагадали Його лагідні руки.
І вона була зцілена, чиста і назавжди перемінена.
Бог знає, що іноді ми настільки розбиті, настільки охоплені відчаєм та саморуйнуванням, що нам нічого не залишається, крім як безрозсудно проштовхуватися крізь натовп, падати на коліна й хапатися за нитки потертого краю одежі Христа. Але це тішить Бога. Йому дуже приємно, що ми знайшли дорогу додому.
Бог тішиться нашою надією. Він відновлює нашу забуту гідність, винагороджує наші наполегливі прагнення і нагадує нам, що спадкоємці вічності не повинні заблукати.
Дванадцять років страждань — це довгий термін. Але в одну мить це закінчилося.
«Дочко, твоя віра спасла тебе. Іди з миром».
Уявіть собі її вдячність. Її спокій.
Ласкаво просимо додому, мила дитино.
Переклад CREDO за: Тод Ворнер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
