Ми добре знаємо, що земля — долина сліз. По цей бік небес ми, як і люди довкола нас, зазнаємо втрат. Хоча це ні для кого не секрет, але коли смерть близької людини приходить у наше власне життя, ми можемо вклякнути на місці, не знаючи, як діяти далі. Зокрема, нам буває важко зрозуміти, що сказати другові або членові сім’ї, який страждає від втрати.
Я на власному досвіді відчула страх сказати щось не те, незручність і сумніви у доцільності своїх слів, а також хвилювання про те, як бути поруч із людиною у її пітьмі.
Лише після своєї власної травматичної втрати я усвідомила силу присутності ближніх у цей момент і те, як важливо відчувати людську підтримку. З іншого боку, я відчувала біль, коли друзі чи родина відмовлялися підтримати мене через власний дискомфорт.
Це була моя найтемніша година, коли я збагнула, наскільки незграбними можуть бути слова втіхи. Я склала список із чотирьох простих фраз, які люди казали мені й моєму чоловікові. Вони багато для мене значили, і я сподіваюся, що вони допоможуть вам, коли ви будете змушені висловити комусь свою любов у стражданні.
Незалежно від того, чи були ці слова надіслані у текстовому повідомленні, чи написані на листівці, чи сказані особисто, кожна з цих фраз змушувала нас відчути підтримку і давала нам хвилини розради.
1.«Я не знаю, що сказати, але я дуже співчуваю твоїй втраті»
Можливо, для когось це очевидно, але коли хтось каже вам: «Я знаю, що ти відчуваєш», це майже ніколи не допомагає. Горе має глибокі нюанси, і кожна людина переживає його по-різному. Тому ми цінуємо, коли хтось не намагається розповісти свою власну історію чи порівняти свої шрами з нашими. Навпаки, якщо дати людині зрозуміти, що ви бачите її біль, що ви не можете дібрати слів, і що ви її любите, ви дасте їй можливість прийняти ваше співчуття, не викликаючи роздратування і не запускаючи захисні механізми.
2.«Я молюся за тебе»
У хвилини болю і смутку наша віра — це наша найбільша зброя. Навіть якщо людина не має віри або якщо її віра похитнулася, ваша власна, запропонована у дар, може стати бастіоном надії.
Молитва має силу, і ми знаємо, що це правда, незалежно від того, згодна з цим людина, про яку йдеться, чи ні. Молитви за померлих вірних і за тих, хто їх оплакує, це потужна і необхідна річ.
3.«Я не забув/ла»
Якщо ви втратили когось, вам, ймовірно, відомий страх, що цю людину забудуть. Якщо ваш друг або член сім’ї сумує, не бійтеся згадати в розмові про померлу людину та сказати, що ви про неї не забули і розумієте, що ваш друг може відчувати біль.
Горе не лінійне. Поки ваше життя триває, людина, яка сумує, може не відчувати, що має таку ж розкіш. Свята, ювілеї та дні народження будуть важкими днями решту їхнього життя, і цей досвід може стати спустошливим і руйнівним, якщо людина думатиме, що це більше нікого не обходить.
Якщо це можливо, відмітьте у своєму календарі відповідні дати, наприклад, річницю смерті або день народження померлого, щоб у майбутньому можна було нагадати другові: ви теж пам’ятаєте, навіть якщо не сумуєте так само. Головне повідомлення полягає у тому, що ви не забули ні його, ні дорогу йому людину.
4.«Я поєдную свої страждання з твоїми»
Одна з найбільш приголомшливих реалій нашої віри — це спокутні страждання. У певні періоди життя вони можуть бути єдиною втіхою.
Дні, місяці або цілі роки життя можуть бути обтяжені скорботою, коли хрест здається особливо важким. Якщо у вас є друг, який, як ви гадаєте, перебуває у цьому стані, це може стати випробуванням — особливо якщо ви не відчуваєте такої самої скорботи.
У час своїх страждань я дуже цінувала думку про те, що мої власні страждання не марні, і я відчувала ще більше вдячність, розуміючи, що друзі та родина супроводжують мене у горі.
Горе складається з багатьох речей, але одна річ може бути постійною: ізоляція, самотність у скорботі. Сказати другові, що ви об’єднуєте свої страждання з його, означає нагадати, що всі ми подорожуємо разом. Можливо, ви вже не так страждаєте, але все одно страждаєте, і несете свій хрест поруч із хрестом ближнього.
Хоча ми часто боїмося сказати щось погане своєму другові, який сумує, набагато гірше — це не говорити взагалі нічого. У залежності від ситуації можуть бути більш-менш відповідні способи висловити свої співчуття, але навіть якщо ви сумніваєтеся, обов’язково йдіть на контакт. Так ми, воїни Церкви, єднаємося, йдучи вперед — до небес.
Переклад CREDO за: Бріджет МакКартні Ногара, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
