За тиждень до початку Великого Посту — а отже, у четвер, бо піст розпочинається Попільною Середою, — поляки їдять пончики, данці — булочки з кремом, норвежці — сирні кільця. Але суть Масного четверга зовсім не в їжі!
Масний четвер розпочинає останній тиждень карнавалу — тобто періоду розваг і веселощів між Різдвяними святами і початком Великого Посту. Млинці, пончики і вергуни — це тільки слабке відлуння шаленого безумства, яке колись охоплювало людей у період «прощання з м’ясом» (carne vale).
Піст на порозі
Сьогодні, коли ми переважно маємо «лайт-версію» постів, більшість людей і гадки не має про те, чим був Великий Піст у давні часи. 40 днів треба було прожити не тільки без шоколадок, але і без м’яса, тваринних жирів, молока і сиру, яєць. Чи не вся Європа їла в цей час переважно квашену капусту, горох, солену рибу, хліб та коренеплоди, збережені в погребах. Пам’ятаймо, що навіть якнайзвичніша для нас картопля на Старому континенті з’явилася тільки в другій половині XVI століття, і поширювалася повільно. Не було також кукурудзи, помідорів, квасолі…
Усвідомивши таку перспективу посту, легше розумієш, чому за тиждень перед ним людям хотілося наїстися, нарадуватися всіма смаками, що мали зникнути зі столу на цілих півтора місяці.
Прощання з м’ясом
В останні дні карнавалу на столах передусім царювало м’ясо. Його мало бути стільки, «скільки разів кіт хвостом махне». Carne vale («м’ясо, прощавай»), або ж carnem levare («м’ясо усунути») — ці латинські слова дали нам визначення карнавалу як гучного і тривалого свята.
Великою цінністю був жир — наприклад, грудинка. Сьогодні нам, привченим до «фіт»-харчування, буває складно зрозуміти ці уподобання; але в ті давні часи домашня худоба не мала багато жиру, і годували тварин набагато ощадливіше — наприклад, випасаючи в лісах. Отож Масний четвер був тим, що сприймалося дуже позитивно: як день, коли їдять найкраще. Навіть пончики, звичні нам солодощі, колись були м’ясною стравою. Їх робили з хлібного тіста, начиняючи солониною, і смажили на смальці. Солодкими пончики стали у XVI столітті, і спочатку їх начиняли горіхами.
Читайте також:
5 смішних і смачних традицій перед Великим Постом
Цукор та інші приваби
Під час карнавалу також охоче пригощалися напоями. Хто міг собі це дозволити — їв солодке: солодкі пляцки, потім також тістечка та іншу випічку. Аж до кінця XVIII століття, коли в Європі поширився цукор, для підсолодження використовували тільки мед.
Однак добра їжа становила тільки частину широких гулянь. По домах танцювали до упаду, а на вулиці й дороги виходили хороводи в барвистих убраннях. Наприклад, вулицями бігали чоловіки, перевдягнені в жінок; рогаті дияволи; постаті з різдвяних вертепів. А хто не перевдягався, той принаймні мав маску або хоч сажею мастив собі обличчя. Фіглярі зачіпали перехожих, тягнули їх танцювати, або йшли «колядувати» по хатах, де їх приймали і пригощали. Прихід такої процесії до дому вважався обітницею благополуччя.
А коли тиждень карнавалу минав — уся околиця зустрічалася в храмі на Попільну Середу, беручи участь у молебні на початок Великого Посту. Ну бо який сенс мав би карнавал, якби не було великого-великого і строгого посту?
Переклад CREDO за: Йоанна Операч, Aleteia