Молоді міленіали, які зараз стоять на шляху до святості, мають низку «колег» серед представників «покоління X» — тобто, народжених між 1965 і 1980 роками.
Незважаючи на свої короткі життя, ці молоді католики залишили по собі глибоку спадщину віри і є прикладом святості для нових поколінь.
1.Нінья Руїс Абад
Нінья Руїс-Абад народилася 31 жовтня 1979 року у Кесон-Сіті, (Філіппіни), і з раннього дитинства виділялася глибокою вірою. У 3 роки вона втратила батька, і у 1988 році разом із матір’ю та сестрою переїхала у Саррат.
Руїс-Абад була відома тим, що розповсюджувала вервиці, Біблії та образки святих і особливим чином шанувала Євхаристію. У 10 років у неї діагностували гіпертрофічну кардіоміопатію — хворобу серця, яку вона у мирі й радості терпіла аж до своєї смерті 16 серпня 1993 року, коли у 13-річної Ніньї просто у школі зупинилося серце.
Її могила в Сарраті стала місцем паломництва. 16 березня 2024 року Ватикан видав вердикт «nihil obstat» («жодних перешкод») для відкриття її беатифікаційного процесу.
Канонізаційний процес Слугині Божої Ніньї Руїс-Абад було офіційно відкрито 7 квітня 2024 року. Якщо її справа просуватиметься і Церква визнає чудеса за її заступництвом, вона може стати однією з наймолодших святих в історії Церкви.
2.Марсело Енріке Камара
Марсело Енріке Камара народився 26 червня 1979 року у Флоріанополісі (Бразилія). Це був талановитий і відданий своїй вірі молодий чоловік — дипломований юрист, який працював державним прокурором. Його навернення відбулося під час реколекцій в Емаусі.
Він був катехитом, екстраординарним служителем Євхаристії і членом руху «Opus Dei», відшукавши у духовності св. Хосемарії Ескріва ключ до святості в повсякденному житті. Незважаючи на діагностовану у нього лейкемію, він із радістю та надією жертвував свої страждання аж до своєї смерті, яка настала 20 березня 2008 року, коли йому було 28 років.
Беатифікаційний процес Енріке Камари офіційно розпочався 8 березня 2020 року, коли Дикастерій у справах канонізацій видав архідієцезії Флоріанополіса вердикт «nihil obstat».
Отець Вітор Галдіно Феллер, постулатор його справи, підкреслив: Камара засвідчує, що святість доступна молодим, і служить прикладом для тих, хто прагне жити вірою у світі.
3.Сестра Цецилія Марія від Святого Обличчя
Сестра Цецилія Марія від Святого Обличчя народилася 5 грудня 1973 року в Сан-Мартін-де-лос-Андес (Аргентина). У 24 роки вона вступила у монастир босих кармеліток у Санта-Фе, за два роки склала перші, а у 2003 році — вічні обітниці.
Скрипалька і медсестра за фахом, вона вирізнялася своєю радістю та незмінною усмішкою навіть коли була хвора на рак язика з метастазами у легенях. У цей важкий час вона продовжувала молитися і жертвувати свої страждання, переконана, що близька до зустрічі з Богом. Вона померла в Буенос-Айресі вранці 23 червня 2016 року. У січні 2025 року Серхіо Феной, архієпископ Санта-Фе-де-ла-Вера-Крус, оголосив про початок справи беатифікаційного процесу. Підписуючи декрет, прелат наголосив на свідченні «любові та довіри черниці до Ісуса Христа навіть посеред найважчих випробувань», запевнивши, що «вона пробудила у багатьох серцях прагнення більшої відданості християнському життю».
4.Ребека Рокамора
Ребека Рокамора була молодою катехиткою з Гранха-де-Рокамора в Іспанії. Вона була відома своєю вірою, радістю та відданістю іншим, незважаючи на важку хворобу, на яку страждала з дитинства.
Народжена у 1975 році, вона вирізнялася невинністю та життєвою силою, і навіть зіткнувшись із важкою хворобою, яка почала проявлятися у віці 10 років, вона ніколи не втрачала віри. Її життя стало свідченням смирення та милосердя, залишивши свій слід у серцях рідних, друзів і сусідів. Її приклад святості та сили духу був увінчаний урочистим контекстом П’ятидесятниці — цього дня вона померла у віці 20 років.
Процес канонізації Рокамори, ініційований у 2009 році тодішнім єпископом Оріуела-Аліканте Рафаелем Палмеро, з тих пір значно просунувся. Після завершення дієцезіяльного етапу було зібрано вичерпну документацію про її життя, героїчні чесноти, святу репутацію та ознаки чудес.
Ці документи надіслано до Дикастерію у справах канонізацій, що означає наступний крок на її шляху до святості.
5.К’яра «Люче» Бадано
К’яра «Люче» Бадано (1971–1990) була молодою італійкою, відомою своїм свідченням любові та віри посеред страждань. Як член руху «Фоколяре», з юних років вона жила життям глибокої молитви і справ милосердя. У 16 років у неї діагностували остеосаркому — хворобу, яку вона пожертвувала Богу, відмовившись від морфіну, щоби залишатися при свідомості і мати змогу молитися.
Останні місяці свого життя вона присвятила допомозі іншим, і навіть пожертвувала свою рогівку ока, щоб подарувати зір комусь іншому. Її життя, позначене радістю, надихнуло тисячі молодих людей у всьому світі.
К’яра була беатифікована 25 вересня 2010 року у Римі, на церемонії, де зібралися тисячі молодих людей із різних країн.
6.Віктор Мануель Ск’явоні
Віктор Ск’явоні народився 24 листопада 1977 року в аргентинському районі Ногоя. У 14 років він переїхав до Парани, щоб завершити навчання у Малій семінарії Діви Марії.
Маючи глибоке релігійне покликання, він шукав контемплятивного життя і довірив Марії розпізнання свого покликання. Під час паломництва до Лухана у 1995 році він висловив бажання віддати своє життя Богородиці. Незабаром після цього у нього почала боліти шия, і зрештою у нього діагностували лейкемію. Незважаючи на страждання, він стійко поставився до своєї хвороби, кажучи: «Якщо Богородиця посилає це мені, я це приймаю. Я не збираюся скаржитися».
Під час госпіталізації Віктор відзначався радістю, терпінням і щедрістю, завжди ставлячи на перше місце добробут інших. Він без нарікань приймав свою хворобу і продовжував палко молитися. 7 вересня 1995 року 17-річний Віктор помер, залишивши по собі свідчення віри, яке вплинуло на кожного, хто його знав.
Його бажання бути похованим в альбі семінариста відображало його переконання, що він відгукнувся на своє покликання. 8 травня 2023 року архідієцезія Парани оголосила про відкриття його беатифікаційного процесу.
7.Карлос Родольфо Ярьєс
Карлос Родольфо Ярьєс народився у Парані (Аргентина) 29 березня 1966 року. Його побожна родина визначила його майбутнє: його життя характеризувалося постійним пошуком Бога, яке привело його до участі у «Католицькій Акції», де він виділявся своєю апостольською ревністю та лідерством.
Його свідчення віри стало ще більш очевидним, коли він захворів на лейкемію і прийняв свою хворобу з глибокою довірою Божій волі. Протягом усього життя він культивував інтенсивну духовність, засновану на Євхаристії та відданості Діві Марії. Помер Карлос Родольфо Ярьєс 30 жовтня 1990 року, а 8 травня 2023 року архідієцезія Парани оголосила про відкриття його беатифікаційного процесу, визнаючи його свідчення відданості та християнської любові. Пам’ять про нього живе в місцях, де він провів значну частину свого життя, зокрема в штаб-квартирі «Католицької Акції» та лікарні Святого Мартіна, де встановлено меморіальні таблички на його честь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
