Російські загарбники закатували до смерті 59‑річного протоієрея Степана Подольчака, настоятеля та будівничого храму Всіх святих землі української в селищі Каланчак, Скадовського району Херсонщини.
За кілька днів до того священника викрали з його помешкання. За словами місцевих мешканців, останні два тижні окупанти жорстоко знущаються з цивільних. Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань.
Учора ввечері, 15 лютого 2024 року, соцмережами та інфоресурсами прокотилася хвиля інформації, що о. Степана Подольчака росіяни розстріляли. Однак, як розповідає Світлана Фоміна, начальниця Каланчацької селищної військової адміністрації, 13 лютого російські окупанти вдерлися до помешкання настоятеля місцевого храму ПЦУ і вивезли в невідомому напрямку. 15 лютого його дружині зателефонували і «запросили» прийти на опізнання тіла померлого чоловіка.
«Росіяни його закатували до смерті. Це була найсвітліша людина, яку мені пощастило зустріти в житті. Він ніби янгол, який спустився на землю: вірний Богу, чистий душею, чесний і справедливий. Степан Подольчак приїхав до Каланчака зі Львівської області, разом із вірянами понад 10 років будував тут церкву. Він завжди був проукраїнським, усі служби проводив українською, молився за Україну, навіть в окупації. Мабуть, через це росіяни відібрали найцінніше, що є у людини: життя», — сказала п. Світлана.
За її словами, крім російських окупантів у настоятеля храму ПЦУ був ще один ворог — Михайло Кулина, настоятель місцевого храму Російської православної церкви в Україні («УПЦ Московського патріархату»). Він ставився з заздрістю до єпархії ПЦУ за те, що люди тягнуться до них, а не його церкви.
Молитва за покійних пастирів
Також мешканці Каланчацької і сусідньої Мирненської громади розповіли Центру журналістських розслідувань, що останні півтора тижні російські окупанти поводяться тут дуже агресивно і жорстоко.
«Не знаємо, з чим це пов’язано. Можливо, з тим, що навіть сюди стало ‘прилітати’ від ЗСУ по позиціях орків. Лютують вони зараз у нас страшенно», — розповіли люди.
Як розповів на своїй ФБ-сторінці владика Борис Харко, єпископ Херсонський і Таврійський УПЦ, саме цього дня, 15 лютого 1998 р., Патріарх УАПЦ Димитрій висвятив о. Степана. Відтоді він самотужки збудував і храм, і громаду — тепер уже Православної Церкви України. Духовну освіту здобував у Колегії Патріарха Мстислава (Харків). До священства тривалий час був дяком-псаломщиком на Львівщині.
«За ревне служіння в умовах окупації Предстоятель благословив нагородити найвищою нагородою — правом носіння митри — ще восени 2022 р., після звільнення Херсона. На жаль, через окупацію нагорода не була вручена. Нині о. Степан пішов по нагороду вічну від нашого пастиреначальника Христа. Прошу молитов за упокій убієнного українського священника, митрофорного протоєрея Степана, а також прошу про молитву за згорьовану дружину Галину, дітей та онуків, щоб Господь укріпив їх у горі та зберіг від безбожних посіпак. Хай Господь прийме душу убієнного протоєрея Степана в оселі праведників та за молитвами усіх святих землі української дарує нам якнайшвидшу перемогу над ордою», — написав єпископ Харківський і Таврійський.
фінансово.
Щиро дякуємо!
