Попри те, що обрання кожного наступного Намісника св. Петра оточений таємницею і здається незмінним, папи — кожен свого часу — змінювали правила конклаву, допасовуючи їх до потреб епохи.
Чи Святіший Отець Франциск, якому в грудні минулого року вже сповнилося 87, також змінить правила обрання свого наступника? — замислюються журналісти.
Нерідко згадується, що св. Йоан Павло ІІ створив можливість обрання папи простою більшістю голосів кардиналів-електорів, замість обов’язкової раніше переваги двох третин, якщо конклав не визначив наступника Петра після 33 раундів голосування. Далі, папа Бенедикт XVI повернув попередню вимогу у дві третини голосів, але постановив, що двоє кандидатів, які здобули найбільше голосів, переходять до другого туру після 33 голосувань.
Обидва ці положення, як і чинне на сьогодні, включають регулярний графік щоденних голосувань на конклаві (за винятком першого дня) як два голосування і на ранковій, і на денній сесіях.
Конклав, який вибрав Йоана Павла ІІ, діяв згідно з попереднім законодавством Romano Pontifici eligendo, яке також вимагало чотирьох голосувань на день аж до часу проголошення дійсного рішення, і дозволяло мати перерви на дні молитви, роздумів та дискусій у визначені періоди. Але такі приписи виявилися непотрібними у ХХІ століття, під час конклавів 2005 і 2013 року, які (обидва!) тривали заледве 24 години.
Минулого року фахівець у галузі канонічного права і близький співпрацівник Папи Франциска, кардинал Джанфранко Ґірлянда, за деякими повідомленнями, розпочав працю над певними серйозними змінами у цьому процесі: радикально обмежуючи кількість кардиналів, які могли би брати участь у відкритих засіданнях, що передують конклавові. У таких зібраннях мають право участі лише кардинали-електори, яким не сповнилося 80 років. Кардинал Ґірлянда пізніше заперечував ці чутки. Інші непідтверджені пропозиції стосувалися запрошення вибраних мирян до участі в конклаві.
У понеділок, 26 лютого 2024 р., італійський історик професор Альберто Меллоні запропонував Папі Францискові зменшити кількість щоденних голосувань на конклаві з чотирьох до одного. Він зауважує, що це безсумнівно подовжило би час, потрібний для обрання нового папи; але в нинішніх умовах це не було би нічим поганим.
Представляючи свої аргументи на користь переходу до одного голосування на день, професор Меллоні наполягає: останні конклави виявилися сильно піддатливими на швидке слідування за лідерами списку. Він вважає, що вже не є зобов’язувальним принцип, за яким хто входить на конклав як «папабіле», той виходить із нього як кардинал. Навпаки, очевидно фаворизовані й добре знані кандидати з солідними блоками підтримки на попередніх голосуваннях цілком імовірно можуть з’явитися незабаром на балконі ватиканської базиліки. У такому разі, стверджує професор, медіа — зокрема, соцмережі — можуть відіграти вирішальну роль у просуванні або відкиданні кандидатів, ще перш ніж кардинали матимуть час на обдумування своїх позицій на конклаві.
Мірою того як Колегія кардиналів стає щораз більше географічно порізненою і більш репрезентативною для глобальної Церкви, її члени щораз менше знають один одного. Ця тенденція посилилася під керівництвом Франциска, за чийого понтифікату звичайні консисторії Колегії кардиналів у Римі стали рідшими. Звідси — пропозиція Меллоні, щоб наступні конклави голосували тільки раз на день, а відповідно, кардинали мали би принаймні один день, якщо не два або три, на серйозне обдумування свого вибору та зваження своїх позицій. Подовжений процес голосування міг би створити для кардиналів простір для дискусій, а також — у відповідних випадках — відкинення всіляких несподіваних медіальних історій, які могли би вплинути на оцінку кандидатів. Окрім того, сповільнення конклаву, так щоби він знову став нарадою, яка триває принаймні кілька днів, а не лічені години, дозволило би виділити, обдумати кандидатів, ба навіть вибрати тих, хто ще був невідомий — як це відбулося 1978 року у випадку польського кардинала Кароля Войтили, якого почали брати до уваги тільки після тупикової ситуації у виборі між кардиналами Сірі та Бенеллі.
Не йдеться про повернення до середньовічних конклавів, які могли тривати місяцями. Але щораз частіше здається, що кардиналам таки потрібно більше часу, щоб виробити найважливіше рішення у житті Церкви, вважає професор Альберто Меллоні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
