У багатьох парафіях є різноманітні молитовні групи, які збираються щотижня або щомісяця, щоб спільно молитися певним чином.
Одні молитовні групи є харизматичними, тоді як інші моляться традиційними новеннами чи молитвами.
Чи це здорова тенденція — молитися невеликими групами людей?
Незважаючи на те, що в інтроверта навряд чи викличе захват ідея молитися разом з іншими людьми, молитовні групи — це здорова частина церковного життя.
Сам Ісус сказав: «Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт 18, 20).
Катехизм Католицької Церкви теж схвально ставиться до цієї тенденції: «Молитовні групи або “школи молитви” є в наші дні однією з ознак та одним із засобів оновлення молитви в Церкві» (ККЦ, 2689).
Однак важливо, щоб ці молитовні групи були у сопричасті з традицією Церкви. Катехизм пояснює, що ці молитовні групи є добрими, «якщо вони черпатимуть з автентичних джерел християнської молитви. Старання про церковну спільність є ознакою справжньої молитви в Церкві» (ККЦ 2689).
Як і будь-яка нова тенденція в Церкві, молитовні групи мають бути вкорінені в церковній мудрості та бути слухняними місцевому священнику і єпископу.
Якщо молитовна група відповідає цим параметрам, це може бути дуже плідним досвідом, який допомагає групі людей наближатися до Бога у спільноті.