Чи страждання має сенс? Так — якщо йому цього сенсу надати

Людина, перебуваючи у світі, сповненому страждань, намагається знайти їхню причину і часто зупиняється перед тайною, якою огорнена ця тема.

Нам хочеться знайти просту відповідь на непросте питання — і, звісно, нічого з цього не виходить. Такий підхід — оманливий. Але шукати відповіді на складні запитання потрібно, пам’ятаючи про цінність самого процесу пошуку.

Старий Завіт проблему страждання розглядав однобоко: ти згрішив — тому страждаєш. Цілком заперечувати це твердження не випадає, бо Бог не створив страждання, Він не хоче, щоб людина страждала; але вона сама, згрішивши, хибно скориставшись своєю свобідною волею, підпала під страждання. Однак не випадає також обмежуватися цією простою інтерпретацією.

Вже книга Йова (VI ст. до Христа) ставить під сумнів цей однобокий підхід, показуючи праведника, який страждає. Старозавітне розуміння, яке обстоюють його друзі, зазнає краху, адже Йов не відчуває за собою беззаконня! Це підтверджує і Бог, коли в кінці історії з’являється у його стражданні. Книга Йова відкриває нове бачення — страждання як випробування, що підтверджують вірність праведника Богові, — але на цьому не зупиняється. Вона готує людство до повноти об’явлення в Ісусі Христі, який надасть нового значення і людському стражданню. Адже саме через страждання Він відкупив нас.

Ніби й дав повну відповідь на питання страждань; але Церква й після Його вознесіння на Небо протягом двох тисячоліть роздумує над цією таємницею. Однією з таких спроб є Апостольський лист св. папи Йоана Павла ІІ «Salvifici doloris» («Відкупительне страждання»).

Назва листа говорить сама за себе. Святіший Отець погоджується, що «страждання само по собі є злом. Однак Христос зробив його підставою остаточного добра, тобто добра вічного спасіння… І в цей світ, у це Царство Отця Христос, повільно, але успішно впроваджує страждальну людину, немовби зсередини її страждання. З допомогою благодаті наше страждання можна переобразити чи змінити не зовнішньо, а тільки зсередини. І Христос через своє спасенне страждання присутній у кожному людському стражданні і може всередині в ньому діяти силою свого Духа Істини, Духа-Утішителя» (SD, 26).

Однак Ісус діє не сам. Він немовби запрошує кожного, хто страждає, фізично чи душевно: «Візьми участь через своє страждання в ділі спасіння світу, що звершене через моє страждання».

Ми  не шукаємо собі страждань. Вони самі знаходять нас. Ми хотіли б їх позбутися, але часто це не вдається. Христос вказує нам шлях, як бути у цій ситуації: знайти сенс у своєму стражданні. А це можливо у поєднанні з Його спасительними Стражданнями, метою яких є приведення усього людства до Божого Царства. Долучившись своїм стражданням до Христових Страждань, «людина знаходить у своєму терпінні внутрішній мир і навіть духовну радість» (SD, 26), адже «джерело радості знаходять у подоланні почуття непотрібності страждання» (SD, 27).