За словами працівників музею Ґетті у Каліфорнії, одна з найцікавіших істот у їхній колекції — це не величний лев і не витончена пташка, а маленький колючий їжак.
Це чарівне створіння з’являється на сторінці середньовічного рукопису. Воно визирає з рукава однієї черниці, а інша, з німбом на голові, вказує на нього пальцем.
«Це нескладна історія, — пояснює Елізабет Моррісон, кураторка музею, — але вона, безперечно, кумедна й несподівана. Середньовічні черниці не так часто асоціюються у нас із гумором, тому ця сцена виглядає досить дивно».
Зображена у рукописі дія відбувається у ХІІІ столітті у Тшебницькому абатстві, цистерціанському монастирі в Польщі. Жінка праворуч, що виглядає безтурботною, ховає щось у своєму рукаві під плащем. Але жінка ліворуч багатозначним поглядом вказує прямо на захований предмет — «контрабандного» їжака! (Звісно, черницям не дозволялося мати хатніх улюбленців.)
«Мені подобається розмова, прихована у цьому зображенні, — каже Лариса Ґроллемонд, інша кураторка музею. — Одна черниця ніби жартівливо запитує: “Що це у вас у рукаві?”, а інша вдає невинність і відповідає: “О, я не знаю, як це туди потрапило!”»
Це зображення до такої міри специфічне, аж змушує повірити, що за ним стоїть епізод із реального життя. І це справді так: жінка, яка вказує на безперечно милого їжака, — це свята Ядвіга Сілезька, баварська герцогиня, що у 12-річному віці була видана заміж за сілезького князя Генріха І Бородатого. Саме на її прохання чоловік заснував абатство, де відбувається сцена з їжаком.
Як заміжня свята, Ядвіга заступається за дружин і матерів, подаючи їм приклад — особливо у тому, що стосується труднощів у подружньому житті. Хоча вона сама була щаслива у шлюбі з Генріхом — подружжя жило надзвичайно святим життям, засновуючи монастирі та лікарні, — їхні семеро дітей часто сварилися між собою. Фактично, лише одна дитина пережила саму Ядвігу.
Овдовівши, Ядвіга оселилася у монастирі у Тшебниці. Вона ходила босоніж і працювала у лікарнях, заснованих разом із чоловіком. Якось вона присвятила цілих 10 тижнів тому, щоб навчити одну вбогу жінку молитви «Отче наш».
Ядвігу канонізував 1267 року папа Климент IV, а її спомин припадає на 16 жовтня. Вона вважається покровителькою наречених.