Хоча головна роль священників і єпископів полягає у духовному керівництві, були серед них і ті, що спускалися з кафедр і виходили на поле бою.
Ось п’ять середньовічних єпископів, які, незважаючи на свої високі церковні посади, брали особисту участь у битвах.
1.Одо, єпископ Байо
Відомий своєю роллю у норманському завоюванні Англії 1066 року, єпископ Одо був не тільки священнослужителем, а й військовим командиром. Зведений брат і соратник Вільгельма Завойовника, він відіграв значну роль у битві при Гастінгсі. Верхи на коні та з булавою у руках він брав активну участь у боях, надаючи як духовну, так і військову підтримку норманським військам.
2.Болдуїн з Форде, архієпископ Кентерберійський
Болдуїн був видатним діячем Третього хрестового походу, який продемонстрував, що заклик до зброї не обмежувався світськими правителями. У 1188 році Болдуїн вирушив у проповідницьку подорож Європою, закликаючи християн взятися за зброю для звільнення Єрусалиму. За його власними словами, 3000 чоловіків стали до лав хрестоносців внаслідок його проповідей. Та його запал вийшов за межі простої риторики — Болдуїн особисто брав участь у битвах у Святій Землі, демонструючи унікальне поєднання духовного і військового лідерства. Як командувач передових анжуйських сил під час облоги Акри у 1190 році, Болдуїн вивів з обложеного міста близько 200 лицарів і 300 солдатів під знаменом святого Томаса Бекета, щоб атакувати армію Саладіна.
3.Генрі ле Диспенсер, єпископ Норвічський
Цей єпископ XIV століття неодноразово брав участь у боях. Всього через два роки після рукоположення він провів деякий час в Італії, воюючи на стороні Папи Урбана V у війні проти Мілана 1369 року. Його вихваляли як «великого воїна», що дало йому прихильність Папи і кар’єрне підвищення.
Єпископ брав участь у Селянському повстанні 1381 року. Згідно з англійським хроністом Томасом Волсінгемом, у битві при Норт-Волшемі Генрі ле Диспенсер сам керував штурмом і перемагав ворогів у рукопашному бою. Багато повстанців було вбито або взято у полон, включно з їхнім ватажком Джоффрі Літстером. Після перемоги над бунтівниками Диспенсер повернувся до своєї духовної ролі. Хроніст пише, що єпископ вислухав сповідь Літстера, дав йому розрішення і підтримував його дорогою до шибениці.
4.Адемар де Монтей, єпископ Ле-Пюї-ан-Веле
Адемар був не лише єпископом, але й вправним та відомим лицарем, дипломатом і трубадуром. Єпископ Ле-Пюї-ан-Веле з 1080 року, він був призначений Папою Урбаном ІІ на посаду папського легата і духовного керівника хрестоносців. Адемар опинився на передньому фланзі бойових дій, виконуючи подвійну роль військового лідера та релігійного діяча, маючи унікальний досвід постійної присутності на полі бою. Адемар показував приклад іншим, б’ючись разом зі своїми побратимами-лицарями і надихаючи їх своєю мужністю та відданістю справі.
Один із ключових моментів діяльності Адемара як воїна стався під час облоги Антіохії в 1098 році. Коли хрестоносці зіткнулися з тривалою та складною облогою, Адемар взяв до рук зброю, згуртував війська і вступив у запеклий рукопашний бій. Його командування стало вирішальним для підвищення морального духу хрестоносців, що сприяло успішному захопленню міста.
5.Альберт фон Буксгевден, єпископ Ризький
Менш відома, але не менш цікава постать середньовічної історії, Альберт відзначився як єпископ-місіонер Лівонії, а потім — як перший єпископ Риги завдяки своїй особистій участі в бойових діях у бурхливі часи XII століття. Це включало й організацію власного хрестового походу у Прибалтику.
Він прибув до своєї дієцезії на чолі флоту з двадцяти трьох кораблів у 1199 році, а у 1201 році заснував місто Ригу. Щоб забезпечити ексклюзивність балтійської торгівлі з Ганзейським союзом, він наклав інтердикт (відлучення) на всі балтійські порти, крім Риги. Цей захід фактично забороняв будь-які зносини між відлученими та християнами, залишаючи відкритими для торгівлі лише мешканців Риги.
У 1202 році єпископ Альберт заснував Орден братів-мечоносців (Schwertbrüder) у Дюнамюнде для захисту колонії від лівонців і євангелізації регіону. У 1204 році папа Іннокентій ІІІ надав ордену той самий статус, що й тамплієрам.
За матеріалами: Medievalists.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
