Як нам краще провести день Великої Суботи — час тиші й очікування — щоб із настанням Пасхи ми могли з радістю проголошувати Воскресіння Ісуса Христа?
Про традиції Великої Суботи розповідає отець Віталій Слободян СР, доктор пасторального богослов’я, літургіст.
Чому немає Меси у Велику Суботу?
Цього дня мовчить усяке створіння, бо Господь спочив у гробі; людина відмовилася від свого Творця. Бо Творець заплатив за цей гріх людини своїм життям; Отець заплатив життям свого Сина. Це дуже-дуже давня традиція Церкви, що в цей день немає жодних богослужінь, навіть похорону не може бути, за звичайних умов. Можна тільки занести Причастя помираючим. Цей день повністю алітургійний. Він є днем повної богослужбової тиші й задуми над тим, що відбулося у Страсну П’ятницю, а також очікування на Пасхальну радість, яка буде співана вже у Великодню ніч, щоб на світанку вийти у резурекційній процесії та проголосити всьому світові, що Христос воскрес.
Як ця літургійна тиша має відобразитися на нашому житті?
У світі так було, що люди в цей день молилися при Господньому гробі, брали участь у чуванні в тиші. Там, де було кілька парафій, був звичай ходити від парафії до парафії, від храму до храму, щоб адорувати й чекати на Христове воскресіння. Це день задуми, тиші й чекання. Чекання — це також форма молитви.
Чи потрібно у Велику Суботу ще дотримуватися посту?
У Велику Суботу немає посту, наказаного Церквою. Є якісь місцеві звичаї щодо посту, то варто дотримуватися їх.
Чому важливо чувати при Господньому гробі?
Це важливо, щоб не проспати Воскресіння. Важлива задума. Бо великі Божі справи відбуваються у тиші та спокої. І народження Христа відбулося в тиші і спокої ночі у віфлеємській печері. Й так само Воскресіння Христа відбувається у тиші гробу і в тиші ночі. Немає свідків, які бачили, як Христос воскресав. Є свідки порожнього гробу; є свідки, які зустріли воскреслого Христа. Це чування при Господньому гробі могло б допомогти нам побачити, як ангел відкотив камінь від гробу. Щоб ми побачили, як утікає сторожа. Чувати важливо, щоби стати свідками.
Як чувати у воєнний час, коли діє комендантська година? Чи можна чувати вдома?
Так, це не обов’язково має бути у храмі, можна чувати і вдома. Можна в родині, а можна — на самоті. Коли молишся — увійди до своєї кімнати і там молися в тиші перед Отцем. І Отець, який бачить у тиші, воздасть тобі (див. Мт 6,6).
Звісно, місце (храм) також має значення; воно сприяє молитві: декорація гробу, свічки, квіти. Але храм — не єдине місце, де ми можемо чувати. Це можна робити і вдома, і в дорозі, і на природі, й на роботі тощо. Головне, щоб серце було біля Бога. Бо чування — це те, що відбувається в серці. Можна і у храмі думками бути далеко від Бога. А можна займатися своїми справами, — а серце молитиметься, буде біля Господа. Важливим є внутрішнє, духовне налаштування. А зовнішні обставини сьогодні маємо такі, які маємо. Це теж впливає на наш внутрішній настрій, але не може у нас украсти Пасхальну радість і Пасхальне чування. Є війна чи немає, летять ракети чи ні, — це все тимчасове. А у нас є щось Вічне.
Як варто провести Велику Суботу, щоб не затьмарити її зовнішніми приготуваннями?
Зосередитися на тому, що Боже. Дайте заспокоїтися вашому серцю, додайте йому тиші. Неважливо, що ви робитимете зовні, — будете холодець варити чи крашанки малювати. Важливо, що відбувається внутрішньо. Зосередьтеся на тому внутрішньому втихомиренні, щоб не зробити з цього свята тільки застілля. Пасхальна радість також виражається і в пасхальному столі. Він став невід’ємною традицією: і пасхальний стіл, і великодній кошик. Але важливо зосередитися на внутрішньому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
