22 квітня — спомин св. Агапіта І, папи. Попри короткий понтифікат (5 травня 535 — 22 квітня 536), він встиг відзначитися певними здобутками в житті Церкви.
Зокрема, папа Агапіт боровся з аріанством — єрессю, що підривала догмат про Пресвяту Трійцю; як перший в історії Папа Римський, особисто призначив і консекрував патріарха для Константинополя. Також він був меценатом світу культури, зокрема — заснував у Римі бібліотеку, що мала за взірець славнозвісну Александрійську бібліотеку.
Агапіт народився в Римі; він походив з аристократичного, багатого роду Анціїв. Був сином Гордіана, римського пресвітера при храмі свв. Йоана і Павла. Його батько загинув не від імператорських переслідувань чи ще якихось гонінь на Церкву: Гордіан Анцій став жертвою надто запальних прихильників антипапи Лаврентія. Сам він визнавав папу Симмаха. Його син вирішив піти слідами батька і став духовною особою, дослужившись до гідності архідиякона. 13 травня 535 року його обрали на Петрів престіл.
Найменших успіхів папа Агапіт досяг на політичному полі. 356 року за розпорядженням Теодата, короля остготів, які тоді владарювали в Італії, він вирушив до Константинополя. Папа мав бути переговорником: його завданням було зупинити імператора Юстиніана перед запланованим вторгненням на Апеннінський півострів. Варварський цар погрожував, що в разі відмови імператора він виріже всіх римських сенаторів разом із їхніми сім’ями. Юстиніан, однак, не змінив своїх намірів; і зрештою імператорські війська, під командуванням славетного генерала Велізарія, відбили Італію у варварів.
Більшого успіху папа Агапіт досяг на церковному полі, недовго займавшись політичним питанням, яке стало поштовхом для поїздки. Під час перебування в Константинополі йому вдалося розв’язати спір за посаду очільника Константинопольської патріаршої кафедри. Імператриця Теодора, яка симпатизувала аріанам, поставила на цей престол «свою людину» Анфима — єпископа, який мало того що сам був підозрюваний у прихильності до єресі, то ще й покинув свою рідну дієцезію в Трапезунді, що саме по собі було поведінкою, не гідною пастиря. (Так, розпоряджання церковними посадами і гра у «своїх людей» — це не винахід новітньої історії. Це традиція Сходу, спадок Візантії.) Папа Агапіт закликав Анфима письмово скласти визнання ортодоксального Символу віри і повернутися на покинуту єпископську столицю. Коли Анфим відмовився, папа Агапіт зняв його з посади.
Імператор став погрожувати папі покараннями, якщо він не визнає Анфима, на що Агапіт І відповів: «Сповнений жару, я прибув поглянути на християнського імператора Юстиніана. Однак застав на його місці Діоклетіана, чиї погрози мене не лякають». Імператор зрештою поступився, а папа — вперше в історії — консекрував нового Константинопольського патріарха, Міну. Із цим патріархом, який очолював Церкву східного християнства, але перебував у послухові Риму, за 16 років його служіння папи мали кілька доктринальних конфліктів. Церковне спілкування між Римом і Константинополем було розірване щонайменше двічі, однак раз по раз вдалося досягати примирення і зберігати видиму єдність Церкви Христової.
Папа Агапіт виступав проти аріанства і в листах до єпископів Африки забороняв довіряти церковні посади колишнім аріанським священникам. А в царині культури він уславився як творець безцінної книгозбірні. Свій сімейний дім він перетворив на бібліотеку, що мала стати частиною новоствореного осередка вищої релігійної освіти (Римського університету) і теологічної бібліотеки. У пошуках рукописів грецькою і латинською мовою папа співпрацював із Кассіодором — відомою постаттю європейської історії. Зокрема, саме Кассіодорові педагогіка завдячує визначенням основних дисциплін для освіти: граматика, риторика, діалектика, арифметика, астрономія і музики. Він був письменником, істориком і екзегетом, в однією з останніх його праць був розгляд дати Пасхи. У своєму маєтку Кассіодор заснував монастир, хоч час не був монахом, і всіляко підтримував римського первосвященника у створенні першої в Римі школи вищої освіти. А папа Агапіт допомагав йому перекладати грецьких філософів латиною.
Перебуваючи при імператорському дворі в Константинополі, Агапіт І захворів і зрештою помер; його понтифікат не тривав навіть одного року. Тіло папи поклали в свинцеву труну й перевезли до Рима, де поховали у портику базиліки св. Петра 20 вересня 536 року.
Переклад CREDO за матеріалами: Święty codzienny
фінансово.
Щиро дякуємо!
