13 червня 1999 року папа Йоан Павло ІІ у Варшаві беатифікував велике гроно мучеників, убитих із ненависті до віри в роки Другої світової. Ось уже майже чверть століття відділяє нас від тієї події.
Серед тих, кого Папа Войтила підніс до слави вівтаря, є також о. Юзеф Ковальський — салезіянин, якого називали «Захисником святого Розарію». У своєму щоденнику о. Юзеф записав: «Я маю і мушу бути святим». Про це Vatican News розповідає племінниця блаженного священника Марія Тлучек.
Юзеф Ковальський народився 13 березня 1911 року в Седлісках поблизу Жешова. Від початку його життя віра відігравала важливу роль.
«Юзьо був дуже хворий, мав прирослого язика. Не міг говорити. Однак глибоко віруюча бабця Ковальська (його мати) повезла його до монастиря домініканців у Борку Старому — перед образ Божої Матері Борецької. І там, 1922 року, його офіційно прийняли до Братства Святого Розарію. Після глибоко сердечної молитви до Богородиці він був зцілений», — згадує розповідь своєї мами, сестри блаженного, Марія Тлучек.
Сім’я Ковальських. Юзеф — перший праворуч (фото з архіву Марії Тлучек)
Уже змалку в ньому було видно зацікавленість священством. «На столі він розкладав обрус, влаштовував собі вівтар і дуже часто ‘служив Месу’», — переказує сімейні спогади п. Марія.
У віці 11 років Юзеф Ковальський розпочав навчання в салезіянському закладі св. Дона Боско в Освенцімі. Директор Салезіянського товариства в Освенцімі у 2017-2023 роках о. Даріуш Бартоха на підставі архівних записів, свідчень та розповідей відтворив перебування Юзефа в їхньому осередку:
«Він був успішним учнем, активним і побожним. Належав до Товариства Непорочної та Місійного товариства, яке існує фактично від самого початку, від самого отця Боско. Говорили також, що мав трохи запальний характер, навіть легкозбуджуваний, зокрема коли виходив на перерви. Його реакції вимагали дисциплінування», — сказав о. Даріуш.
Чернечі обіти Юзеф Ковальський склав 1928 року. Філософію і теологію вивчав у К;ракові. Свячення пресвітерату прийняв 2 травня 1938 року з рук єпископа Станіслава Роспонда. До часу арешту — 23 травня 1941 року — о. Юзеф Ковальський виконував обов’язки секретаря отця-інспектора Адама Цєсляра і був душпастирем у парафії св. Станіслава Костки в Дембніках. Сповідав, провадив юнацький хор і навчав кріликів григоріанського співу. Також, як священник, записував свої роздуми. «Власною кров’ю написав у щоденнику: ‘Я маю і мушу бути святим’, а також ‘Страждати і бути погордженим’. І це сповнилося», — сказала племінниця блаженного священника.
Блаженний о. Юзеф Ковальський (фото з архіву Марії Тлучек)
1941 року німці розмістили його в концтаборі Аушвіц (Освенцім) із народженого в Сєдлісках, і дали табірний номер 17350. За відмову топтати розарій його відправили у штрафний барак.
«Усіх священників викликали і привели до кабінету табірного лікаря, де вони мали пройти попередній огляд. Під час огляду есесівець помітив, що о. Юзеф щось тримає в руці. То був розарій», — каже Тереза Вонтор-Ціхи з Державного музею Аушвіц-Біркенау. «Кілька разів пролунала команда ‘розтопчи це!’, але о. Юзеф цього не зробив. За це потрапив до штрафних».
У липні 1942 року, під час копання рову, капо (наглядач бараку) знущався зі священника. Його привели до бочки і звеліли з неї виголосити проповідь. «Після вечірньої повірки о. Юзеф попросив свого сусіда по нарах про спільну молитву. Незабаром після цього за наказом капо його забрали. Він віддав товаришам рештки свого хліба і попросив про молитву. Перед смертю його жорстоко побили, а потім утопили в бочці з фекаліями», — розповіла Марія Тлучек.
Блаженний о. Юзеф Ковальський був нелюдськи убитий 4 липня 1942 року в концтаборі Аушвіц. Беатифікований 1999 року у Варшаві. Молиться за нас у гроні 108 мучеників фазишму, убитих із ненависті до віри.
фінансово.
Щиро дякуємо!
