Згідно з легендою, під час народження цієї дівчинки над оселею її батьків співав хор ангелів, і саме тому її назвали Анджелеллою (що означає «маленький ангел»). Однак під час її хрещення сталася ще одна дивовижна подія: згори раптово спустився голуб і сів на купіль, після чого всі почали називати дитину Колумбою (тобто «голубкою»).
Змалку вона мала перед собою чудовий приклад для наслідування: її батьки, бідні, але дуже благочестиві люди, щедро ділилися всім, що мали, з іще біднішими. Колумба рано навчилася прясти й шити — разом із матір’ю вона лагодила одяг місцевих монахинь-домініканок, які й стали її першими вчительками.
Сестри прищепили Колумбі особливу любов до Пресвятої Діви Марії, а також до святої Катерини Сієнської. Ще юною вона палко молилася про розпізнання покликання, і одного разу мала видіння Христа на престолі в оточенні святих. Колумба сприйняла це як відповідь на свої молитви і вирішила присвятити себе Богові.
Вона відійшла від світу, склала приватну обітницю чистоти і цілими годинами стояла навколішках у молитві. Коли батьки спробували видати її заміж, Колумба відрізала собі волосся і надіслала його нареченому — то був прийнятний у ті часи спосіб сказати: «Я обираю життя Христової нареченої, а не земний шлюб».
У 19 років Колумба стала домініканською терціаркою. Незважаючи на юний вік, вона прославилася своєю мудрістю і глибокою духовністю, тому люди часто зверталися до неї по поради. Кажуть, що вона мала численні містичні дари: зцілення, вигнання бісів, воскресіння з мертвих тощо. Якось люди з італійського міста Нарні навіть намагалися її викрасти, щоб зробити своєю «персональною чудотворицею», але вона змогла втекти.
Одного разу Колумба отримала одкровення, що вона має залишити рідне місто Рієті. Не знаючи свого кінцевого пункту призначення, вона вийшла за міську браму і пішла світ за очі. У Фоліньйо її заарештували як волоцюгу, однак згодом відпустили на свободу, і Колумба пішла далі, аж поки не зупинилася у Перуджі, де разом із кількома іншими жінками заснувала спільноту домініканок-терціарок, яку сама очолила. Кажуть, що святість і відданість Колумби бідним дуже дратувала Лукрецію Борджіа, незаконну доньку Папи Олександра VI, і вона поширювала чутки, нібито Колумба займається чаклунством. Однак сам Олександр VI ставився до неї з великою пошаною — якось він звернувся до неї по пораду і отримав за свій спосіб життя сувору догану та напучування покаятися.
Коли у місті спалахнула епідемія, Колумба безстрашно доглядала хворих і молилася Богові, жертвуючи Йому своє власне здоров’я заради порятунку інших. Коли епідемія скінчилася, вона захворіла, але була зцілена завдяки заступництву святої Катерини Сієнської.
Блаженна Колумба померла у Перуджі 20 травня 1501 року у 34-річному віці. Кажуть, що у момент смерті її подруга, терціарка Осанна з Мантуї, бачила душу Колумби у формі «сяйва, що піднімається до неба». 25 лютого 1625 року Папа Урбан VIII беатифікував її, призначивши день спомину блаженної Колумби на 20 травня, день її народження для неба.
фінансово.
Щиро дякуємо!
