Коли сатана говорить правду

Ісус говорить, що сатана — «брехун і батько лжі». «Коли говорить брехню, зо свого говорить», зазначає Господь, бо «правди нема в ньому» (Йн 8, 44).

Чи означає це, що диявол не здатний говорити правду?

Ні, це не так, бо, згідно зі Святим Письмом, демони точно ідентифікують Ісуса як «Сина Божого» (Мт 8, 28-29).

Сатана і його демонічні посіпаки чинять спротив правді. Вони ненавидять правду. Ба більше, вони ненавидять Того, хто є «дорога, правда і життя», тобто нашого Господа Ісуса Христа, який остаточно переміг їх своєю Пасхальною Жертвою; і ця перемога шириться Церквою, оскільки Він знову й знову сакраментально складає цю Жертву під час кожної відправи Меси.

Отже, сатана і його слуги справді ненавидять жертву Меси і євхаристійну адорацію — ці постійні нагадування про те, що Христос переміг їх та їхнє пекельне царство через хрест.

Це означає, що сатана може говорити правду, коли виражає неприкриту ненависть до чогось, а особливо до когось. Таким чином натхненне сатаною осквернення Пресвятої Євхаристії стає спотвореним свідченням Реальної Присутності.

Усе творіння має визнати Христа-Царя (Флп 2, 10-11), і ненависть до Євхаристії — це сатанинський спосіб визнати панування Ісуса. Надзвичайність Євхаристії полягає у тому, що ми можемо побачити правду про неї навіть у діях диявола, а отже вберегтися від його подальшої брехні.

Варто зауважити, що слуги сатани не просто так називають свої блюзнірства «чорною месою». Вони ніколи не вдираються до протестантських церков, щоби вкрасти там звичайне вино (або виноградний сік) і хліб. Вони завжди шукають справжнього Євхаристійного Ісуса, тому викрадають консекровані Гостії з католицьких храмів.

Хоча їхня віра — це блюзнірство і святотатство, проте парадокс полягає у тому, що диявол і його послідовники дивним чином більше вірять у Євхаристію, ніж деякі християни. На жаль, серед цих християн є багато католиків, погано сформованих у вірі, або ж таких, що втратили віру у Реальну Присутність — у тому числі й через руйнівний вплив сучасної культури.

Безперечно, сатаністи є заклятими ворогами Євангелія, тоді як католики та інші християни, які не визнають Реальної Присутності, тією чи іншою мірою залишаються учнями Ісуса. Однак, оскільки «перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (Флп 2, 10), «батько брехні» не може стриматися, щоб не свідчити про Ісуса, нашого Євхаристійного Господа, на «чорній месі»; і тому деякі люди можуть, за іронією долі та провидіння, пізнати Христа — або пізнати Його краще — через богохульні дії диявола та його демонічних спільників (див. Рим 8, 28; Як 2, 19).

Ось чому диявол ненавидить Католицьку Церкву: саме тому, що це єдина Церква, яку заснував Ісус, у якій Він закликає всіх християн до повного сопричастя, і яку Він обіцяв підтримувати, поки не прийде знову.

І тому, хоча дехто може стверджувати, що Католицька Церква від диявола, сатана знає протилежне, бо Церква є містичною Нареченою Христа, новим і сповненим Ізраїлем, що через нього Господь просуває свою місію порятунку світу. Це діаметральна протилежність місії диявола, яка полягає в тому, щоб навіки погубити людство.

Так, сатана знає, хто його головний ворог на землі, і тому ми можемо краще зрозуміти, чому жертва Євхаристії є джерелом і вершиною всього християнського життя, а також те, чому Католицька Церква знає: її справжні вороги перебувають у цьому світі, але вони не від нього.

Як тверезо нагадує нам св. Павло: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 12).