Ілля був виснажений своєю долею Божого пророка, і у певний момент він не витримав. Він сказав: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків» (1Цар 19,4).
Ілля був пригнічений і зневірений труднощами свого пророчого служіння. Його життю загрожувала небезпека, він змушений був утікати і переховуватися, і тепер він просто хотів, щоб усе це припинилося.
Засмучений своєю життєвою ситуацією, Ілля поринув у сон. Але раптом його розбудив ангел, посланий Богом, і сказав йому: «Вставай, їж!». «Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З’їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: “Уставай та їж, бо далека тобі дорога”. Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори» (1Цар 19,6-8). Тіло і душа Іллі були оновлені ангельським хлібом, і це дало йому сили, необхідні для продовження його місії.
Передвіщення Євхаристії
Багато святих розглядали цей епізод зі Старого Завіту як передвіщення Євхаристії — Тіла, Крові та Божественності Ісуса Христа. Святий Йоан Павло ІІ розмірковує над ним у своїй енцикліці «Ecclesia de Eucharistia», говорячи про те, як Євхаристія дає нам силу у ті моменти, коли ми найбільше її потребуємо: «Наш шлях довгий і сповнений перешкод, більших за ті, які ми можемо здолати за допомогою самих лише людських ресурсів. Але у нас є Євхаристія, і у її присутності ми можемо почути у глибині свого серця ті ж самі слова, звернені до пророка Іллі: “Уставай та їж, бо далека тобі дорога”».
Він писав, що Євхаристія — це наша «їжа в дорогу», той ангельський хліб, який нам потрібен. «У скромних знаках хліба та вина, перетворених у Його Тіло і Кров, Христос — наша сила і наша “їжа в дорогу” — іде поруч із нами. Він дає можливість кожному з нас стати свідком надії».
Хліб, що його Господь послав Іллі, врятував його життя. Так само і Євхаристія, істинний Хліб Небесний, може врятувати нас від відчаю і надати сил нашим стомленим тілам і душам.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia