Питання: чи буде гріхом для католика піти на весілля непрактикуючого католика, якщо шлюб укладається не у Католицькій Церкві? Також, чи можна відвідувати весілля практикуючих католиків, які, втім, не укладають церковного шлюбу? Різні священники дають різні відповіді.
Відповідь: насправді тут постає одразу два питання: чи буде такий шлюб дійсним, а якщо ні, чи законно для католика відвідувати церемонію його укладення?
Дійсність шлюбу
Перше питання стосується дійсності. Дійсний шлюб — це справжній шлюб. Коли він укладається між охрещеними католиками, це Таїнство.
Недійсний шлюб — це не шлюб. Це його подоба.
Є кілька речей, необхідних для створення дійсного шлюбу. Вони пов’язані зі здатністю пари до шлюбу, характером їхньої згоди та належною формою, згідно з якою вони укладають шлюб. Ваше питання викликає сумніви саме щодо третього.
Щоб шлюб був дійсним, охрещений католик має укласти його перед уповноваженим служителем Церкви, — як правило, священником або дияконом, і у присутності двох свідків. Місцевий єпископ може дати диспенсацію щодо першої вимоги: наприклад, у випадку зі змішаним шлюбом, де католицька сторона хоче одружитися за обрядом свого нареченого або нареченої. Без диспенсації з католицького погляду такий шлюб вважатиметься недійсним.
Що стосується двох категорій католиків, «практикуючих» і «непрактикуючих», які не одружуються у Католицькій Церкві, то канонічне право говорить наступне: «Форми слід дотримуватися, якщо принаймні одна зі сторін, що укладають шлюб, була охрещена у Католицькій Церкві або прийнята до неї». Цей канон пояснює, що умови належної форми укладення дійсного шлюбу стосуються як практикуючих, так і непрактикуючих католиків.
Необхідність правильної форми
Тож чому для дійсного шлюбу потрібна належна форма?
У минулі століття Католицька Церква мала проблему таємних шлюбів, коли пари одружувалися потай від усіх. Оскільки ці шлюби потребували душпастирського піклування, особливо у тих важких випадках, коли подружжя розпадалися, Церкві потрібен був спосіб перевірки, чи шлюб взагалі було укладено. Через таємний характер шлюбу часто виникали неприємні ситуації, коли Церква не могла довести, що шлюб був дійсним.
З огляду на цю проблему Тридентський Собор запровадив обов’язкові вказівки щодо укладення шлюбів, встановивши їх як умови дійсності шлюбу. Це означає, що невідповідність належній формі робить шлюб недійсним із самого початку.
Матеріальна або формальна співучасть
Це підводить нас до ключового питання: чи можна бути присутнім на весіллі пари, шлюб якої буде недійсним?
Католицька Церква не має конкретного вчення щодо цього питання, і католицькі коментатори мають різні точки зору з цього приводу. На мою думку, участь у такій церемонії морально небезпечна і часто неправомірна, але припустима, якщо вжити певних запобіжних заходів. Дозвольте мені пояснити.
Щоб морально оцінити це питання, нам потрібно розглянути те, що називається матеріальною співучастю у протиправних діях іншої особи (осіб). Матеріальна співучасть стосується певної дії, якою ми ненавмисно сприяємо поганому вчинку іншого.
Напрошується висновок, що, відвідуючи весілля пари, шлюб якої буде недійсним, ми стаємо співучасниками їхньої поганої дії, нехай і незначною мірою. Але у нас немає наміру цьому сприяти; ми лише приймаємо шкоду, заподіяну нашою присутністю, щоб уникнути іншої шкоди, яка могла би виникнути через нашу відсутність.
Щоб визначити правомірність такої дії, нам потрібно відповісти на запитання: чи буде шкода від відвідин весілля меншою, ніж шкода, завдана нашою на ньому відсутністю?
Відчуження або скандал
Основним негативним наслідком відсутності на весіллі може бути відчуження пари та, можливо, інших членів родини і друзів. Звісно ж, ви прагнете підтримувати стосунки настільки, наскільки це відповідає добрій моралі, і не хочете без потреби їх розривати.
Найсильнішим (хоча і не єдиним) поганим ефектом відвідування такої церемонії є ризик того, що ваша присутність викличе скандал — тобто, згіршить іншого. Якщо у вас є вагомі підстави вважати, що скандалу не уникнути, нехай і ненавмисно, тоді не треба йти на весілля — у випадку, якщо ваша відсутність не матиме ще гірших наслідків. Один із прикладів таких наслідків — це те, що інша особа, відкрита для приєднання або повернення до Католицької Церкви, буде настільки прикро вражена вашим вибором, що вся її відкритість зведеться нанівець.
Ось кілька прикладів скандалу, яким може обернутися ваша присутність на недійсному весіллі.
Перший стосується самої пари. Вони знають, що ви відданий католик. Якщо ви прийдете на їхнє весілля, ваша присутність може хибно посилити їхнє переконання, що їхні дії є правомірними і що вони справді одружуються.
Друге стосується тих, хто знає, що ви католик. Вони можуть зробити висновок, що ви вважаєте шлюб пари дійсним, а отже шлюб за подібних обставин є морально припустимим.
Третє застереження стосується дітей: якщо ви приведете їх на таку церемонію, ви ризикуєте дати їм дуже поганий приклад природи шлюбу, і це може мати трагічні наслідки у подальшому житті, коли прийде їхній час укладати шлюб.
На межі гріха
Є й інші міркування. Якщо ви підете на весілля, ви можете відчути тиск соціальних умовностей, таких як похвала або лестощі («Чудова організація свята!», «Мені подобається твоя сукня!»). Або навпаки, щоб нікого не образити, ви можете промовчати, тоді як вам варто було би щось сказати.
Ви розумієте, що коли ви висловлюєте свої переконання, люди можуть сприйняти це як осуд або ницість з вашого боку — чого ви, природно, хочете уникнути. Це може спокусити вас піти на компроміс зі своїми цінностями, поводячись так, ніби ви думаєте, що пара робить щось хороше.
Якщо ви вважаєте, що присутність на весіллі введе вас у такий гріх, тоді вам не слід його відвідувати.
Підсумкові міркування
Але якщо ви впевнені, що можете уникнути скандалу, і що самі не станете жертвою гріха, тоді відвідування церемонії може бути морально припустимим. На мою думку, вам слід вжити певних заходів, щоб уникнути враження, ніби ви схвалюєте те, що робить пара.
По-перше, повідомте подружжю, без жодної різкості чи агресії, що ви не вірите, що їхній шлюб буде дійсним, і поясніть їм причини вашого висновку.
По-друге, відхиліть запрошення до будь-якої офіційної участі у весільній церемонії (у ролі подружки нареченої чи дружби нареченого, читця, музиканта тощо), оскільки все це — приклади формальної співучасті.
По-третє, уникайте участі у весільних святкуваннях, даруванні подарунків тощо, а під час церемонії сядьте у непомітному місці (наприклад, позаду) у церкві чи церемоніальному залі.
Ці запобіжні заходи прямо чи опосередковано вкажуть парі на ваші переконання щодо моральності їхніх дій. Інші ж люди з меншою ймовірністю зроблять морально неправильні висновки з вашої присутності на церемонії, що могло би мати негативний вплив на їхню власну поведінку та вічну долю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
