Найкоротша і найпотужніша молитва

Одна з найкоротших, але найсильніших відомих нам молитов, це традиційне «Слава Отцю…»:

«Слава Отцю,
і Сину,
і Святому Духу,
як було на початку,
і нині, і повсякчас,
і на віки вічні.
Амінь».

Що ми робимо, молячись цією молитвою? Катехизм говорить: «Слава Бога полягає в тому, щоб виявлялась й уділювалась Його доброта, завдяки якій був створений світ» (ККЦ, 294). Молячись так, ми підтверджуємо свій досвід Божої доброти, якою так щедро ділимося. Кардинал Раньєро Канталамесса зазначає, що Божа слава полягає у безкорисливій любові до людей. Водночас він нагадує, що «основним гріхом є відмова прославляти Бога. Відмовляючись прославляти Бога, людина позбувається Божої слави». Тому варто молитися «Слава Отцю…» часто і з ревністю.

Ми прославляємо Отця за те, що Він полюбив нас аж до нашого існування. Ми прославляємо Отця, визнаючи, що Він знає про нас найгірше, але використовує це знання, щоб любити нас ще більше, бо нам потрібно, щоб Він любив нас як своїх дітей. Прославляти Отця означає хвалити Його відмову бути фаталістом щодо наших невдач. Прославляти Отця означає проголошувати, що нас люблять просто тому, що ми Його. Отець Френсіс Мартін писав, що «слава — це любов, яка виражається, коли Ісус повністю підкоряється волі Отця». Молитися «Слава Отцю…» означає просити про дарування благодаті віддати себе Отцеві, як Ісус, у повному послуху Його волі.

Славословлячи Сина, ми маємо на увазі те, про що співають у візантійській літургії: «Слава діяльній присутності Твого провидіння в нашому житті, Христе Царю наш; бо через нього Ти вчинив спасіння для всіх». Єпископ Массімо Камісаска зазначає, що «ми прославляємо Бога, дозволяючи бути залученими до акту любові, здійсненого на хресті». Як проголошує святий Амвросій: «Я не буду хвалитися тим, що мене відкуплено. Я буду хвалитися не тим, що я вільний від гріхів, а тим, що гріхи мені прощені. Я буду хвалитися не тим, що я корисний чи тим, що хтось мені корисний, але тим, що Христос — мій Заступник перед Отцем, бо Кров Христа пролита за мене». Славмо прихильність Сина Божого до нас і Його незмінну Реальну Присутність!

Прославляючи Святого Духа, ми благаємо Третю Особу Пресвятої Трійці увійти в наше серце і заволодіти самим нашим єством. Бо ми усвідомлюємо, наскільки ми буваємо духовно бідними — плотськими, мирськими, продажними, матеріалістичними, самозаглибленими… Прослава Бога лине до Нього через усвідомлення нашої неспроможності, нашої негідності, нашого безсилля, нашого фактичного гріха. Коли ми віддаємо себе Богові у такі моменти, ми прославляємо Його найбільше, бо тоді ми залежимо від Нього в усьому, без будь-яких ілюзій щодо нашої власної «доброти». Ми прославляємо Бога через усвідомлення нашої залежності від Бога в усьому. Ми благаємо про постійне переображення.

Тож молімося разом з монахом VIII століття Йоаном Старшим: «Нехай зачудування Твоєю славою полонить мене постійно».