Те, що через якийсь уривок Святого Письма Бог може промовляти до різних людей по‑різному, не означає довільного тлумачення біблійних текстів — як і не виключає ситуації, коли думок щодо нього не виникає взагалі. Тому читання і розуміння богонатхненних текстів так важливо звіряти з досвідом їхнього прочитання в Церкві.
Біблія не впала в одну мить із неба. Агіографи, богонатхненні автори та редактори її книг творили в контексті спільноти — ізраїльського народу в Старому Завіті та християнської Церкви в Новому. У перші століття християнства формувався канон Святого Письма: між школами духовності й окремими богословами тривали дискусії про те, які книги вважати богонатхненними, які — апокрифами (корисною для духовного життя літературою, однак позбавленою статусу богонатхненності), а які — єретичними писаннями, суперечними з об’явленою Істиною. Остаточні рішення щодо цього ухвалювалося й затверджувалося Соборами. Тобто у творенні знаної нам Біблії вирішальну роль постійно відігравав спільнотний вимір.
Ця роль також простежується і в тлумаченні окремих біблійних текстів. Від ризиків викривленого прочитання Святого Письма застерігали ще богонатхненні автори. «А насамперед знаєте, що ніяке в Письмі пророцтво не припускає особистого тлумачення. Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога» (2Пт 1,20).
Святий Дух надихав авторів творити біблійні тексти. Він заснував Церкву і веде її. І так само через неї та безпосередньо нам, її членам, відкриває мудрість Божого слова. Ми самі не завжди з певністю можемо сказати, що при читанні Біблії є ведені Святим Духом. Наші пристрасті, упередження, егоїзм, невігластво можуть цьому перешкоджати.
Вже згадане Друге послання апостола Петра, говорячи про листи «любого нашого брата Павла» (пор. 3,15) як частину Божого Об’явлення, застерігає: «В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель» (3,16). Брак релігійної освіченості й віри виступають тут найбільшими ворогами на шляху до розуміння слова Божого.
Тому такою важливою є молитва про наповненість Святим Духом задля розуміння Писань. І, звісно, важливим є пізнання досвіду Церкви в тлумаченні Біблії — через твори Святих Отців та інших авторитетних ортодоксальних авторів, через літургійну традицію, документи Вчительського уряду Церкви.
Використовуючи цей арсенал зброї — «сильної в Бозі на зруйнування твердинь» (пор. 2Кор 10,4), які стоять на заваді нашому розумінню слова Божого, — ми дедалі більше відкриватимемось на живий діалог із Творцем через біблійні тексти і єднатимемося з різними поколіннями вірних протягом історії, чию віру живили ці тексти.
фінансово.
Щиро дякуємо!
