Серед численних титулів, якими наділяють святого Франциска Ассізького, є один, незвичний для сучасного вуха. Біографи і послідовники цього популярного святого часто називають його «трубадуром Господнім».
Перш за все, що таке «трубадур»?
Трубадур — це член руху ліричних поетів і поетів-музикантів, часто — у ранзі лицарів, що процвітав з XI до кінця XIII століття переважно на півдні Франції та півночі Італії. Основною темою їхньої творчості було куртуазне кохання.
Цей рух був активним у роки життя святого Франциска, і, згідно з Католицькою енциклопедією, святий Франциск міг належати до їхніх лав:
«Франциск отримав деякі елементарні настанови від священників святого Георгія в Ассізі, хоча, можливо, він навчився більшого у школі трубадурів, які саме тоді поширювалися по Італії».
Протягом усього свого життя святий Франциск славився своєю радісною та веселою вдачею.
Письменниця Софі Джевет у своїй книжці «Трубадур Господній» пише, що святий Франциск демонстрував цю радість навіть тоді, коли його запроторили до в’язниці:
«В ув’язненні чи ні, але серце Франциска Ассізького завжди було серцем поета, Трубадура. Оскільки його товариші з вдячністю згадували ті його пісні та сміх, які прикрашали їхню неволю, його веселість дійшла до нас і через сімсот років».
Багато текстів, приписуваних йому у народі, є віршами і кантиками. Він писав не глибокі богословські трактати, а поетичні гімни Творцеві.
Після свого навернення святий Франциск став «трубадуром Господнім», ділячись радістю Євангелія з усіма, кого зустрічав.
фінансово.
Щиро дякуємо!
