Що зробити, щоби храм Святого Духа, яким є моє тіло, використовував свій повний потенціал? Починати треба з голови.
Волею Божою є освячення людини, її постійне зростання у святості, щоби зрештою вона досягла повноти пізнання Христа — «досконалої людини», як пише святий Павло. Крім того, людське тіло — це храм! Певно, кожен, хто ходить до церкви, хоче, щоб його храм використовувався повністю — мав орган із могутнім звуком, доброго органіста, хор, який співає чудові хорали, і щоб кожна лава була заповнена віруючими, які приступають до Причастя… Також і Бог, можна сказати, мріє про храм Святого Духа, яким є людське тіло, що повністю використовує свій потенціал.
Бог створив нас цілісними, неподільними, й нам не можна сприймати турботу про себе (своє спасіння та розвиток) як щось окреме, різні контексти. Тіло, розум, дух — ці сфери людської природи не тільки нероздільні: вони взаємозалежні.
1.Вдячність
Яка предивно складна істота — людина! І як я вдячний Богові за це!…
Вдячність — це перше, про що варто подумати. Коли Бог запрошує людину обрати життя і благословення (Втор 30,19), Він говорить про це також у контексті нашого мозку. Понад 20 років тому було доведено, що зосередження уваги на вдячності (наприклад, ведення щоденників подяки) знижує рівень стресу (отже, і кортизолу) та знижує активність симпатичної нервової системи, а ще посилює парасимпатичну нервову систему — тобто ми менше нервуємо і в нас менше страху та більше спокою.
Те саме казав іще святий Ігнатій Лойола, коли рекомендував практикувати щоденний іспит сумління, в якому ми згадуємо не тільки гріхи, але насамперед добро, яке ми зробили та яке отримали.
2.Медитація
Засновник Товариства Ісусового запрошує нас до того, на що дедалі більше звертають увагу у світі науки: до медитації та споглядання. Це уважність до Слова Божого, зосереджене занурення у Святе Письмо не лише розумом, а й почуттями.
Доктор Сара Лазар виявила, що регулярні медитації допомагають підтримувати товщину кори головного мозку. Дослідження людей, які регулярно практикували медитацію протягом приблизно 20 років, показали, що у 50‑річних людей така сама кора головного мозку, якби їм було близько 23 років. Це означає, що процес старіння мозку відбувається повільніше, а відповідно — такі сфери, як самоконтроль, уважність, стійкість до нейродегенеративних захворювань (наприклад, хвороба Альцгеймера), пам’ять тощо функціонують набагато краще.
У світі, де від пробудження до засинання ми постійно оточені подразниками, знайти 30 хвилин, щоби спокійно «дихати» Божим Словом, може здатися важкою справою або навіть божевільною ідеєю. Однак дослідження показують, що завдяки цій практиці ми можемо отримати більше, ніж нам здається.
3.Увага
Вдячність тісно пов’язана з усвідомленістю — бути тут і зараз. Про духовну практику уважності — молитву Розарію прекрасно написав Слуга Божий архієпископ Фултон Дж. Шін:
«Із психологічного погляду, Розарій — це одна з найпрекрасніших молитов, оскільки вона збирає розсіяну людську енергію, розум, уста й кінчики пальців з однією об’єднавчою метою. У людей, яким важко молитися, ритмічні рухи пальців пробуджують духовні думки. У тих, хто звик до мисленої молитви, духовний аспект набуває нового виміру, коли переливається в тіло й виходить через кінчики пальців» (Фултон Дж. Шін, «Святий Розарій»).
4.Тренування «м’яза волі»
Якщо вам важко пів години провести в тихій самотній молитві — то у мене для вас прекрасні новини! У нас є «м’яз» сили волі — частина мозку, яка називається передньою поясною корою головного мозку (aMCC, anterior midcingulate cortex). Вона активізується, коли ми робимо те, до чого не маємо охоти. Що частіше ми це робимо — то більше розвивається MCC, а її розмір «збільшує» дистанціювання від механізмів забаганок або відмов.
Іншими словами, що частіше ми змушуємо себе щось робити — то більше у нас сил для формування самодисципліни.
5.Сон
Наші думки, наміри, спогади і мрії «вкладаються в голові» у трьох ситуаціях: коли ми говоримо про них із кимось важливим для нас, авторитетною людиною; коли ми записуємо їх (бажано від руки) на папері, так щоб бачити цей процес; і коли ми спимо. Неможливо в короткій статті перерахувати, скільки добра відбувається в людині, коли вона спить; але я часто повторюю, що здоровий і повноцінний сон — це не розкіш. Це моральний обов’язок! Моральний — бо якщо ми віримо, що Божою волею є наше освячення, а служіння Богові та іншим людям — це наше покликання, то яке ж це служіння, якщо його основний робочий інструмент ослаблений?
Під час сну наші спогади впорядковуються, а мозок готується сприймати нову інформацію (підвищується готовність до навчання). Дефіцит сну підвищує ризик запалень і раку. Коли ми не висипляємося — порушується вся гормональна система, а передусім слабшає наш земний центр управління життям, тобто мозок.
Поганий сон означає слабку волю, більшу схильність вибирати «шляхи навпростець» і нижчий самоконтроль. Доросла людина повинна (це не обговорюється!) спати не менше семи годин безперервно.
Переклад CREDO за: Давид Радомський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
