У жовтні багато пишуть і говорять про святого Йоана Павла ІІ, Папу Войтилу. 16 жовтня — річниця його обрання на Святий Престол, а 22 жовтня — його літургійний спомин. Часто ці дати стають нагодою по‑особливому вшанувати святого, який був нашим сучасником, вносячи його мощі до парафій, капличок, санктуаріїв та монастирів.
Тож сьогодні про такий християнський феномен, як реліквії святих, а зокрема — про мощі св. Йоана Павла ІІ, CREDO розмовляє з архієпископом Мечиславом Мокшицьким, митрополитом Львівським, який протягом 11 років був папським секретарем.
— 22 жовтня мощі св.Йоана Павла ІІ були урочисто внесені до ще одного храму Львівської архідієцезії — до парафії св.Лаврентія в Хирові. Тож моє перше запитання: що потрібно зробити, щоб отримати мощі якогось святого, і чи можуть приватні особи претендувати на те, щоб отримати їх для приватних побожних практик?
— Розпорядження Конгрегації у справах канонізацій каже, що реліквії першого ступеня передаються не приватним особам, а виключно для публічного поклоніння — тобто парафіям, монастирям або каплицям різних чернечих згромаджень. Однак приватні особи можуть отримати реліквії другого або третього ступеня.
Реліквії першого ступеня — це частини тіла святого; реліквії другого ступеня — речі, якими святий чи блаженний користувався. А реліквії третього ступеня — це речі або предмети, які контактували зі святим чи його реліквіями першого ступеня.
Що стосується мощів святого Йоана Павла ІІ, то поки що ми маємо тільки кров і волосся, тому що труну можна відкрити лише через 25 років після його смерті. Й лише тоді можна буде взяти інші часточки тіла. Через 25 років після смерті — це переважно самі кістки.
Для того, щоб отримати мощі першого ступеня, треба написати запит до тих, у кого вони є: або до Рима, до собору святого Петра; або до чернечих згромаджень, які мають мощі своїх засновників; або до дієцезії, де був похований цей святий, проведено ексгумацію і взято частини його тіла.
Такого листа пише настоятель або релігійна громада, а підписує місцевий ординарій — оскільки саме він вирішує, де саме у дієцезії він хотів би мати місце поклоніння тому чи іншому святому. Ординарій може обмежити його лише санктуарієм або надати право зберігання лише одному храму чи монастирю. Проте у випадку зі св. Йоаном Павлом ІІ єпископи не обмежують культу мощей одним конкретним місцем. Здебільшого вони дозволяють усім охочим священникам мати мощі у своїх парафіях. Тож священники пишуть до мене листа з проханням; єпископ тієї чи іншої дієцезії підтверджує, що він згоден на те, щоб ця парафія отримала мощі. Я, своєю чергою, видаю документ, який підтверджує автентичність мощей, і передаю релікварій парафіяльній спільноті.
Реліквії не прийнято надсилати поштою, тому що вони можуть бути втрачені або осквернені. Тому я завжди передаю мощі зацікавленим парафіям особисто.
— Ви згадували, що зараз реліквіями першого ступеня св. Йоана Павла ІІ є його волосся. Чи можна спитати, як Ви його здобули?
— Так, це не секрет. Часто, ще під час його понтифікату, багато людей просили мене про щось, що належало Святішому Отцю: ручку, перо, хустинку для носа чи інші предмети, якими Святіший Отець користувався. Деякі люди казали, що хотіли би мати щось більш особливе. Тому мені спало на думку збирати волосся Святішого Отця під час стрижки. Він мав таке гарне сиве волосся… І таким чином, ще до відкриття труни, ми маємо його мощі першого ступеня. Станом на сьогодні я вже передав 1050 таких реліквій.
— Чи пам’ятаєте, до якої парафії Ви вперше впроваджували мощі святого Йоана Павла ІІ?
— Коли я приїхав до Львова, через два роки після смерті Йоана Павла ІІ, то дуже хотів, щоб його культ розвивався в цьому місті після його беатифікації. Тому ми замовили спеціальний клячник для каплиці Божої Матері Ченстоховської, що по правій стороні у катедрі Успіння Пресвятої Діви, і помістили в нього волосся святого Папи. Відтоді кількість прохань про його реліквії почала зростати.
— Така подія, як внесення мощей, завжди пов’язана з певним духовними та емоційними переживаннями. І, думаю, не лише для вірян. Чи залишила котрась із цих урочистостей якийсь особливий слід у Вашій пам’яті?
— Святий Йоан Павло ІІ досі живий у серцях багатьох людей, тому що багато людей ще пам’ятають його під час його понтифікату, багато хто мав змогу зустрітися з ним у Ватикані, або під час його закордонних паломництв до різних країн. Тож для багатьох він дуже близький і люди глибоко переживають впровадження його мощей.
Найчастіше це відбувається під час урочистої ходи. І тут я хочу сказати, що в багатьох випадках люди ставали навколішки — так само, як тоді, коли священник іде з Пресвятими Дарами в монстранції. Мене це завжди дуже зворушує і я теж глибоко це переживаю. Я бачу, що люди все ще відчувають близькість і зв’язок, і духовну велич Йоана Павла ІІ.
І треба сказати, що парафії завжди дуже глибоко готуються до цієї події. Перед урочистістю відбувається триденне приготування, під час якого викладається вчення Йоана Павла ІІ для духовної підготовки вірних. Часто організовують урочистий супроводи від кордону парафії, виїжджають на автомобілях. Люди з глибокою вірою, любов’ю та повагою приймають св. Йоана Павла ІІ у своїй парафії.
— Чи скрізь у світі мощі св. Йоана Павла ІІ приймають із такою відданістю та ентузіазмом?
— Треба сказати, що я передавав реліквії не лише в Європі, а й у США. Священники часто просять про мощі для місій в Африці, Азії, навіть у Сибіру. А хрест Святішого Отця з Великої П’ятниці просто зараз поїхав до Скандинавії як реліквія другого ступеня.
Йоан Павло ІІ здійснив 127 закордонних подорожей і його знають усюди; він дуже близький багатьом людям і його приймають із великим ентузіазмом. Я пам’ятаю таку ситуацію, — не ображаючи вірних у Німеччині, які досить стримані і мають певну дистанцію до культу мощей через протестантизм, — але пам’ятаю, в одній парафії я впроваджував мощі на запрошення місцевого священника. Він мав великий пієтет і побожність до Йоана Павла ІІ, і я запропонував йому, щоб наприкінці Святої Меси люди також могли вшанувати мощі, поцілувавши їх. Він сказав — ні, бо вони такого не практикують і ніхто до нього не підійде. Проте я наполіг, щоб хоч би спробувати. І справді, після заздалегідь оголошеного благословення мощами приєднувався то один, то інший, і ніхто не виходив із храму, не вшанувавши мощей.
Люди справді мають велику повагу, любов і віру в заступництво святого Йоана Павла ІІ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
