У пошуках справжнього миру

1.Контекст війни в Україні

Вже кілька десятків місяців (а рахуючи від початку, то десять років) на українській землі триває страшна війна. Чимало експертів припускають, що вона може поширитися й на інші країни. У такій ситуації природно переживати те, що відбувається, і замислюватися над цією ситуацією. З людського погляду це дуже важко. Але водночас прагнення справедливого завершення цього жахливого збройного конфлікту і уникнення його поширення на інші країни є надзвичайно сильним.

2.Християнин перед лицем війни

Жоден справжній християнин не може залишатися байдужим до несправедливості, яка діється. Тому ми молимося за мир, уповаючи, що Бог може змінити долю світу.

Багато разів папи закликали до молитви й посту за мир і самі молилися за нього. Святий Павло VI у своєму посланні до Всесвітнього дня миру писав: «Перш за все, дорогі брати і сини, ми можемо боротися за мир особливою зброєю — молитвою, використовуючи її чудодійну силу для зміцнення моральності й випрошування у Бога надприродних благодатей, необхідних для духовного і політичного оновлення. Молитва також дає нам можливість особистого і щирого роздуму над корінням ненависті й насильства, які можуть ховатися в серці кожного з нас».

Діва Марія у Фатімі просила молитися Розарій в намірі миру. Цей заклик Божої Матері, проголошений понад 100 років тому, залишається актуальним, попри те, що геополітичний контекст зараз зовсім інший.

3.Божі втручання

Хоча війна досі триває і багатьом може здаватися, що Бог не чує наших молитов про мир, — ми можемо почути багато свідчень про чудесні Божі втручання як у житті військових, так і цивільних. Прохань, які ми звертаємо до Бога, Він не ігнорує. Бог завжди їх чує — але відповідає в такий спосіб, якого ми ще не можемо зрозуміти.

Варто також пам’ятати, що завершення війни саме по собі не розв’яже усіх суспільних проблем. Бог бачить ширше, ніж ми, і точно знає, хто якої благодаті потребує. Його рішення збудовані в контексті вічності.

4.Мир Христовий

Турбота про мир, який означає відсутність збройних конфліктів, є цілком правильною, але цього замало. Христос прийшов у цей світ як «Князь миру» і після воскресіння приніс учням інший «дар миру».

Воскреслий Господь каже до учнів: «Мир вам» — а потім передає їм владу відпускати гріхи. Святий Павло у Посланні до ефесян навчає: «Бо Він (Христос) — наш мир, який зробив із двох одне і зруйнував перегородку, яка стояла посередині, тобто ворожнечу» (Еф 2,14). Отже, можна зробити висновок, що плід діяльності Христа — це мир, який переживає людина, що живе в дружбі з Богом і ближніми.

Дар миру, принесений Христом, — це щось набагато глибше, ніж просто відсутність війни. Більше того, мир Христовий можна мати в серці навіть тоді, коли навколо триває війна.

5.Прощення як умова миру

Умова миру в біблійному розумінні — це самому прийняти прощення і простити іншій людині. Такий мир жодне зло чи переслідування не можуть відібрати в людини, якщо вона не піддасться спокусі ненависті.

Багато тих, хто живе поруч із нами, можуть відчувати внутрішній неспокій не через війну, а тому що не вміють прощати. Звісно, прощення не означає заперечення, що зло є злом; не означає наївності чи небажання обґрунтовано захищатися. Воно також не означає відсутності болю чи інших негативних емоцій. Це радше небажання відповідати злом на зло і прагнення навернення кривдників. Прикладом цього є сам Христос, який молився за своїх переслідувачів.

6.Вічний мир

Усі праведні дії, спрямовані на справедливе завершення війни, є правильними. Так само правильним є прагнення внутрішнього миру, прийняття прощення і готовність прощати все і всім. Але справжній мир ми отримаємо лише тоді, коли будемо спасенні. Недарма ми молимося за померлих, щоб вони «спочивали в мирі».

Важкі часи, в які ми живемо, страждання і війна — не триватимуть вічно. Христос дає нам надію на вічний мир, для отримання якого необхідно відкритися на Боже милосердя і прощати: все і всім.