Однією з чотирьох «великих» Папських базилік Рима, які будуть особливими місцями паломництв у Святому році, є базиліка св.Йоана на Латерані — «мати і глава церков», катедра Єпископа Рима.
У Латеранській базиліці, найстарішій на Заході, тріумфує Воскресіння Христове. Це добре помітно навіть здалеку: у горішній частині фасаду стоїть статуя Воскреслого, який підносить руку і розкриває долоню, притягаючи до себе людство. Базиліка з’єднана прямими довгими лініями з базиліками Santa Maria Maggiore та Santa Croce in Gerusalemme. Перша представляє Різдво, а друга свідчить про Страсті і смерть нашого Господа; разом вони утворюють духовний трикутник, який розповідає про Христа.
Спершу ця базиліка була присвячена Христу Спасителю; потім, за папи Григорія Великого, були додані святі Йоан Євангеліст та Йоан Хреститель. Це перший християнський храм, збудований за розпорядженням імператора Константина після його перемоги біля Мільвіанського мосту в 313 році. Можливість перестати ховатися і вільно сповідувати свою віру християни вперше отримали саме тут, у цій базиліці.
Рим, переплетений зв’язками
Урбаністичні сполучення створюють духовний зв’язок, який посилюється в просторі, єднаючись з іншими священними місцями Рима, а особливо з базилікою св.Петра. З місця поховання Князя апостолів, власне, вирушала процесія інтронізації папи, яка закінчувалася в базиліці на Латерані вступом Єпископа Рима на престол. Цей маршрут, уперше задокументований 858 року з папою Миколаєм I, — дуже символічний: він проходив повз Колізей — місце мучеництва перших християн, і Капітолійський пагорб — уособлення влади Римської імперії, а згодом муніципалітету Рима.
Під час другого Ювілею, 1350 року, Климент VI додав Латеранську базиліку до відпустових поряд із базиліками св.Петра і св.Павла. Згодом паломницькі ювілейні маршрути розгалужувалися, починаючись від базиліки Пресвятої Марії — яка стала четвертою обов’язковою для відвідування, щоб отримати індульгенцію.
Між св.Петром і св.Йоаном
Під час першого Ювілею папа Боніфатій VIII ще жив на Латерані, і його булла «Antiquorum Habet Fida Relatio» була датована 17‑м лютого 1300 року із зазначенням резиденції, відповідно до канцелярських правил. Однак через кілька днів папа вирішив проголосити її вдруге, і внизу булли написав «Datum Romae apud S. Petrum», тобто «дана в Римі при базиліці св.Петра». Це балансування між двома полюсами, Ватиканом і Латераном, яскраво демонструє Петрів характер, яким, згідно з Боніфатієм, мав характеризуватися Ювілей, а також непереборне притягання храму за Тибром на вірних, які йшли молитися до гробу Апостола і вшановували славнозвісну Хустку Вероніки.
Все це було скріплено 22 лютого, у свято Престолу св.Петра, коли папа Боніфатій прибув до ватиканської базиліки та урочисто, вбраний у розкішні шати, проголосив ювілейну індульгенцію і поклав буллу на вівтар Князя апостолів.
Фреска Джотто
Типовим символом Ювілею є фрагмент фрески на першій колоні праворуч у базиліці св.Йоана. На ній зображений Боніфатій VIII, який стоїть на лоджії в момент благословення або проголошення, — що зазвичай інтерпретується як акт проголошення Ювілею. За копією Якопо Ґрімальді, яка зберігається в рукописі Амброзіанської бібліотеки, можна реконструювати первісний вигляд фрески, значно більшої за відомий фрагмент: папа Боніфатій промовляє до натовпу з висоти латеранської лоджії, біля нього стоять клірик і кардинал — ймовірно, Франческо Каетані. За межами папського балдахіна — численні духовні особи, розташовані двома симетричними групами праворуч і ліворуч. Історик Онофріо Панвініо у 1570 році згадував, що ця картина була частиною справжнього живописного циклу разом із «Хрещенням Константина» та «Зведенням Латеранської базиліки». Панвініо уточнював: початкове місце розташування фрески було в лоджії, що звалася pulpitum Bonifacii. Це відповідає сьогоднішній Лоджії благословень, яка в початковому варіанті була споруджена (за дорученням того ж папи) на передній частині палацу, прибудованого до стародавнього Латеранського собору. Замовлення фрески датується часом першого Ювілею або, в будь-якому разі, приблизно 1300 роком.
Унікальність архібазиліки
Базиліка була серцем комплексу будівель, що називався Патріархією. Там Римські Папи жили від часів Константина — за винятком Авіньйонського періоду (1309-1377). Наприкінці XIV століття папський двір почав переїжджати до Ватикану, зокрема й тому, що фортеця Ангела гарантувала неприступний захист у часи небезпеки.
Важливість, навіть винятковість Латеранської базиліки виражається вже в її визначенні, яке можна знайти в написах на головному фасаді: Omnium Urbis et Orbis Ecclesiarum Mater et Caput, тобто Мати і глава всіх Церков міста і світу. Вона відображена у джерелах, починаючи з Liber Pontificalis: «Багата і блискуча золотом і мармуром, наслідуючи палац цезарів, базиліка була названа aurea». У своєму географічному словнику арабський вчений Якут, який жив між XII і XIII століттями, описуючи пам’ятки Рима, складає список церков і приписує базиліці св.Йоана, яку він називає Ecclesia universalis, тобто «храм народів», найбільше значення.
Якут додає, що це також найкоштовніша церква, і з захопленням описує: незліченні двері, сорок із яких виготовлені з золота; ліс колон із чудового мармуру або позолоченої бронзи; вівтар, всипаний смарагдами, і ще більше позолочених статуй із рубіновими очима. Він не зупиняється на реліквіях — за винятком тих, що належать до єврейської сфери, таких як жезл Мойсея, залишки скрижалей Закону і ковчег Завіту. Століттями раніше Liber Pontificalis також говорила про пожертви, які зробив Константин, щоб надати латеранській базиліці імператорської пишноти.
У постійному розвитку
Сучасне планування відповідає плану базиліки Константина і розділене на п’ять нав. Поступово базиліка наповнилася мистецькими творами великої цінності, зокрема завдяки пожертвам, що зафіксовано в Liber Pontificalis. Із часом вона зазнала руйнувань і пограбувань. 1300 року, з нагоди першого в історії Ювілею, було розпочато нові роботи, а до Ювілею 1650 року Інокентій X доручив провести цілковиту реорганізацію. Відповідальним архітектором був призначений Борроміні.
З кінця 1702 року в нішах борромініанських колон були встановлені статуї дванадцяти апостолів, здебільшого натхнені малюнками Карло Маратта. Папа Климент XII додав грандіозний фасад (спроєктований Алессандро Ґалілеєм), увінчаний п’ятнадцятьма величезними статуями і завершений 1734 року. Останні великі перебудови відбулися за часів Пія IX, у XIX столітті, який відновив дарохранительницю та сповідальню, а потім за Лева XIII, який доручив архітекторові Франческо Веспіньяні між 1876 і 1886 роками перенести апсиду в глибину храму.
Реліквії
Та саме реліквії найбільше зацікавлюють і приваблюють паломників. Жодна церква не мала більше реліквій, ніж базиліка св.Йоана! Найціннішими залишаються голови Петра і Павла, увічнені у срібних погруддях. Вони розміщені високо й видні крізь позолочену решітку, над перемичкою, що підтримує склепіння готичного киворію, виготовленого Джованні ді Стефано в 1367 році. Ці погруддя-релікварії виготовлені на початку XIX століття, тоді як оригінальні, виготовлені 1370 року за понтифікату Урбана V (1362-1370), були переплавлені наприкінці XVIII століття для сплати військових репарацій наполеонівській Франції згідно з Толентинським мирним договором 1797 року.
Крім того, мармуровий вівтар містить у собі другий, дерев’яний, на якому, за переказами, служив Святу Месу апостол Петро. Ця реліквія виступає контрапунктом до залишків стола, також деревʼяного, з Тайної Вечері, розміщеного ліворуч від головного вівтаря в закритій кімнаті.
Безсумнівно, присутність цих двох реліквій в одній базиліці надає змісту важливому символізму: безперервності Таїнства Євхаристії, від Христа до Петра.
Святі Двері латеранської базиліки
2000 року, з нагоди Великого Ювілею, св.Йоан Павло ІІ вирішив оснастити Латеранську базиліку новими Святими Дверима. Робота скульптора Флоріано Бодіні, учня Франческо Мессіни, має одну бронзову стулку розміром 3,6 метра завширшки і 1,9 метра заввишки. Через усі двері проходить великий хрест. Угорі зображений Христос зі скорботним обличчям і великими опущеними руками, а внизу Богородиця ніжно обіймає Сина, який правицею благословляє. Внизу розміщено папський герб. Над дверима висять меморіальні таблиці, кожна з яких відзначає проходження Папи Святими Дверима з нагоди попередніх Ювілеїв. Вони прості, невеликі, але зворушливі — ще й тому, що кожна з них написана епіграфічними літерами, характерними для кожного відповідного періоду.
Ці двері катедрального собору Римської дієцезії будуть відчинені 29 грудня 2024 року, разом із відкриттям Святого Року в катедральних соборах усього світу.
Марія Мільвіа Морчіано, Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
