У Гренландії, через яку пролягає північне Полярне коло, є невелика католицька спільнота. Вона складається з мігрантів з Азії та Європи, а також деяких католиків із військової бази США.
Близько 300 віруючих збираються щонеділі на Месу в єдиному на острові католицькому храмі, в столиці Нуук. У невеликих селах уздовж фіордів або всередині країни, де немає культових приміщень, Святі Меси правиться по домівках вірних.
Менше одного відсотка
Католики становлять менше 1% населення Гренландії. Майже ніхто з них не належить до корінного населення, яке етнічно складається з інуїтів і данців. Як і в Ісландії, багато католиків у Гренландії є робітниками з тропічних країн, Філіппін чи В’єтнаму, а також інших європейських та азійських країн —люди, які знайшли роботу в полярних регіонах.
На всьому острові, який є найбільшою залежною територією у світі, є лише одна парафія — Христа Царя, в столиці Нуук, яка підпорядковується католицькій дієцезії Копенгагена. Парафія невелика, але жвава. Після недільної Меси парафіяни та священник зустрічаються за кавою, чаєм та східною їжею.
Найбільший острів у світі, площею понад 2 млн квадратних кілометрів, який має лише 57 тис жителів, традиційно є протестантсько-лютеранським. Данська Національна Церква заснувала дієцезію в Гренландії у 1993 році.
Гренландія. Прапор Данії у столиці, Нууку. Джерело: Vatican News
Християнство зникло на 200 років
Достовірно невідомо, коли Добра Новина прийшла на цей острів. Точно знаємо лиш те, що перші християнські спільноти оселилися тут у Середні віки — ймовірно, вони прийшли з північних районів Європи, куди вдерлися вікінги.
Церковна історія Гренландії ділиться на два періоди: католицький, приблизно з 1000 до 1450 р., і протестантський, починаючи з 1721 року. Лейф Щасливий, син Ерика Рудого, відвідав Норвегію в 990 р., де його навернув у християнство король Олаф Трюгвессон. Король вирядив кількох місіонерів, щоб супроводжували Лейфа до його країни. За надзвичайно короткий час цим місіонерам вдалося навернути скандинавських колоністів і створити організовану Церкву.
Послідовно було засновано шістнадцять парафій разом із храмами та навіть кількома монастирями . Оскільки відстань до Європи дуже ускладнювала зв’язок, Гренландія, попри невелику кількість вірян, була сформована в Гадарську дієцезію, яка була підпорядкована спочатку Гамбурзько-Бременському архієпископству, потім Лундському і , зрештою, Тронхеймському. Гренландія виплачувала свою квоту натуральних продуктів (моржовими іклами) на «гріш св.Петра» та на витрати хрестових походів . Схоже на те, що після початку XV століття жоден єпископ не відвідував Гренландію. Наступність титулярних єпископів завершується Вінцензом Кампе (1537). Поселенці не отримали підкріплення і або загинули під час так званого «малого льодовикового періоду», або через змішані шлюби асимілювалися з ескімосами-язичниками. Європейські звичаї та релігія поступилися місцем поганству. Християнство зникло з Гренландії на двісті років. Численні кам’яні пам’ятники та руїни нагадують про ранній скандинавський християнський період.
Репліка ХХІ століття — відбудова каплиці Тьодхільд на колишньому Ерікс-фіорді. Джерело: Вікіпедія
Як у Діяннях
Перші католики з’явилися заново лише в минулому столітті. Парафія в Нууку була заснована 1958 року, але саме американці відновили католицизм на острові, в розпал «холодної війни». 1953 року Сполучені Штати купили в уряду Данії ділянку землі під будівництво авіабази, що змусило інуїтів, які там проживали, перебратися на 110 кілометрів далі на північ, до місця, де сьогодні розташоване село Каанаак.
Незважаючи на придбання території, суверенні права Гренландії на військову зону, якою керують США, були збережені; тому США повинні платити «оренду» за «тимчасову передачу суверенітету» — в розмірі 300 млн доларів на рік за використання бази. На базі є кілька сотень військовослужбовців (235 за останніми підрахунками), серед них — усього кілька католиків.
Крім священиків дієцезії Копенгагена, за душпастирство в Гренландії відповідає Орден Братів Менших Конвентуальних. Саме конвентуальним францисканцем є парафіяльний настоятель храму Царя Христа в Нууку. За співпраці з Військовим ординаріатом США, місія також надає душпастирську опіку католикам, дислокованим на американській військовій базі.
До францисканців парафією в Нууку керували священники з Інституту Воплоченого Слова. Раніше, з 1980 року, в Нуукській місії також працювали черниці з Малих Сестер Ісуса.
У невеликих селах уздовж фіордів або всередині країни, де бракує храмових споруд, Святі Меси відправляються вдома, за прикладом перших християнських спільнот. Усе — завдяки данським священникам, які літають по дві години в один бік, щоб дістатися до цих парафіян і служити для них Євхаристію. Ці люди знайшли роботу на краю планети, серед полярних температур і снігу. Вони будують на острові церковне життя, яке багато в чому нагадує те, про що розповідають Діяння апостолів.
Переклад CREDO за: Opoka, New Advent
фінансово.
Щиро дякуємо!
