Будьмо мостами, а не стінами. У Львові завершився Тиждень молитов про єдність християн

25 січня 2024 р. у львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії урочисто завершився Тиждень молитов про єдність християн.

Цього року він проходив під гаслом: «Одне Тіло. Один Дух. Одна надія» (Еф 4). Традиційно цього дня у стінах львівської катедри зібралися представники майже всіх християнських конфесій Львова — католики, православні та представники Вірменської Апостольської Церкви, — щоб разом молитися та свідчити свою добру волю під час екуменічного молебню про єдність християн та за Україну.

Молебень, який передував Святій Месі, очолив митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій (Рудюк), разом із деканом богословського факультету Львівської православної богословської академії ієромонахом Кипріяном (Лозинським) та семінаристами. Після цього молитву продовжив диякон храму Успіння Богородиці ВАЦ Армен Акопян. Завершили молитву про єдність співом гімну «Боже Великий Єдиний».

Святу Месу очолив архієпископ Мечислав Мокшицький у співслужінні зі священниками обох обрядів Католицької Церкви. Проповідь виголосив о.Тарас Савчук, настоятель храму св.Софії (УГКЦ). Він наголосив: проблема не в тому, що ми різні, а в тому, що перестаємо сприймати одні одних як приналежних до одного Тіла:

— Сьогодні християни по всьому світі моляться про одну велику мрію Ісуса Христа — щоб усі були одно. І цьогоріч тема нашої молитви звучить просто і водночас глибоко: «Одне Тіло. Один Дух. Одна надія». Ці слова — не поезія. Це наша духовна реальність, бо ми — не просто група віруючих, ми — Тіло Христове.
Погляньмо на це Тіло. Воно має багато мов, багато обрядів і багато традицій. Хтось молиться співом, хтось — у тиші. Хтось хреститься справа наліво, хтось — зліва направо. І часом люди запитують: чому ми такі різні? Чому не робимо все однаково? Але подивімося на людське тіло. Воно має руки, ноги, очі й серце. Вони не однакові, але всі належать одному тілу. Якщо рука почне воювати з ногою — тіло не зможе йти. Якщо око перестане довіряти серцю — тіло не зможе жити.

Так само і з нами. Різність не є нашою проблемою. Проблема виникає тоді, коли ми перестаємо відчувати, що належимо до одного Тіла.
Святий апостол Павло нагадує: один Святий Дух діє в усіх. Той самий Дух, який зійшов у день П’ятдесятниці; той самий Дух, який надихав мучеників; той самий Дух сьогодні торкається сердець людей у наших храмах.
Ми можемо мати різні типи духовності, різні традиції, різний стиль молитви. Але якщо в нас є Святий Дух — ми брати і сестри. Найбільша небезпека не в нашій різниці, а в тому, коли ми починаємо приглушувати Святого Духа через гордість, осуд і байдужість.
Світ сьогодні розділений, як ніколи: війна, страх, недовіра, ненависть, зневіра. І люди запитують: де ж надія? І святий апостол Павло відповідає: наша надія — Христос. Не політика, не економіка, не людські союзи. Одна надія — бути з Богом, бути з Христом. Коли християни розділені — світ бачить слабкість. Коли християни єдині — світ бачить славу Божого Царства.
Сьогодні ми також згадуємо навернення апостола Павла. Він був переконаний, що служить Богові, переслідуючи християн. Але Христос зупинив його і сказав: «Чому ти Мене переслідуєш?» Бо коли ми ранимо братів і сестер — ми ранимо самого Христа. Коли судимо, ділимо, зневажаємо — Христос знову запитує: «Чому ти Мене переслідуєш?» Навернення Павла почалося не з аргументів, а із зустрічі з Христом. І тільки тоді він став апостолом єдності.
Ми часто думаємо, що єдність — це справа пап, патріархів, богословів і Соборів. Так, вони мають свою місію і своє завдання. Але Христос починає з нас. Єдність починається тоді, коли чоловік прощає дружину, коли батьки слухають дітей, а діти — своїх батьків; коли парафіяни не шукають конфліктів, а шукають любов; коли ми молимося за тих, із ким не погоджуємося.
Одна людина, яка любить, може змінити цілу громаду. Одна громада може стати світлом для міста. Одна Церква, яка живе любов’ю, може змінити світ. Святий апостол Павло впав, але підвівся і став іншим. Він осліп — і прозрів серцем. Він розділяв — і став мостом між людьми.
Тож нехай і ми будемо мостами, а не стінами. Бо ми — одне Тіло, ми — в одному Святому Дусі, ми — однієї надії. І нехай, дивлячись на нас, світ повірить.

Після Святої Меси відбувся короткий концерт колядок у виконанні хору «Dominus» викладачів Калуської дитячої музичної школи у супроводі камерного оркестру «Cantabile».