Сенс слова «піст» — це не «котлети і яйця заборонені, і привіт, зайва вага та шкідливі вуглеводи». Богові не потрібно, щоби ми гробили своє здоров’я шкідливим перекосом у макарони й картоплю. Бог дає людині здоров’я не для того, щоб людина його загубила.
Піст — це «розчисти завали сміття у своїй голові. Звільни місце для Бога». У питаннях їжі — тайм-аут із відвідуванням ресторанів. Пауза з делікатесами. В іншому — поменше галасу і суєти. Соцмережі, плеєр, телевізор, кінотеатри, вечірки — не зло самі по собі. Але коли цього багато, то воно просто заважає чути самого себе. Чути голос Бога.
Піст — це насамперед тиша. Сіленціум сакрум.
Це час прогулянок на природі. Для роздумів у тиші. Час, щоби почути тишу. Відчути, як дихаєш. Почути, як б’ється твоє серце. Час подивитися на краплини дощу, на сніжинки, на зорі. Відчути вітер. Захопитися птахами. Помилуватися відблиском ліхтарів на асфальті. Час, щоби зупинитися й побачити світ довкола. І подякувати Творцю. Сказати Йому «спасибі, що я є».
Піст — не для того, щоби бубнити удвічі більше молитов з папірця, ніж у звичайний період. Ми не на соцзмаганні зі скорочитання священних текстів. Нехай буде більше щирості й менше формалізму. «Відкрити серце Богові» — така проста і заяложена фраза, але як же важко це зробити на практиці! Щоби його відкрити, потрібно його в собі виявити. Розчути, роздивитися своє справжнє «я» за галасливою метушнею сучасного життя.
" Ми не на соцзмаганні зі скорочитання священних текстів. Нехай буде більше щирості й менше формалізму.
Піст — не для того, щоби загнати себе у темний, порослий мохом кут «покаяння». Піст не для знеохоченого колупання своїх болячок. Піст — час подивитися Богові в очі. Тет-а-тет. Не в підлогу втупитися! А в очі поглянути! І не зі страхом, а з любов’ю та довірою.
Піст — це час любові. А любов потребує тиші й усамітнення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
