Вже майже два тисячоліття богословии, астрономи і астрологи ведуть дискусію про те, чим насправді була Віфлеємська зірка.
Слово астрономам
Грунтуючись на історичних знаннях про Римську імперію, часів правління Ірода і перепису населення в Палестині, вчені намагаються з’ясувати, яке небесне тіло могло б бути Віфлеємською зіркою. Це дало б можливість встановити точну дату Різдва Христова.
Царював Ірод з 714 року від заснування Риму і помер у 750-м, за вісім днів до Пасхи, незабаром після місячного затемнення. За обчисленнями астрономів, затемнення це сталося в ніч з 13 на 14 березня, а юдейська Пасха припадала того року на 12 квітня. Отже, Ірод помер на початку квітня 750-го року від заснування Риму, тобто в четвертому році до нашої ери. А оскільки Христос народився під час правління Ірода, то реальна дата Різдва відноситься до ще більш раннього періоду.
Волхви йшли за зіркою, отже, роблять висновок астрономи, зірка була видима і пересувалася по небосхилу. Можливо, це була комета Галлея, яка в 12 році до нашої ери подорожувала по земному небосхилу більше двох місяців – 63 дня. На користь такого припущення свідчить і те, що комета Галлея – ЄДИНА короткоперіодична комета, яку добре видно неозброєним оком. Її спостерігали вже 31 раз, Наступного разу земляни зможуть побачити її в середині 2061 року. Однак Біблія нічого не говорить про те, як мешканці Віфлеєму, куди слідом за зіркою прийшли волхви, реагували на комету. Але ж історія зафіксувала, що її наступні явища викликали у землян страх. Чому ж палестинці були такі байдужі? А чи не тому, що просто не бачили комету?
На користь цієї версії говорять і астрономічні обчислення. Виявляється, роком хресної смерті Христа Спасителя міг бути тільки 783 рік від заснування Риму – рік, коли єврейська Пасха наступила увечері в п’ятницю, як це і сказано в Писанні. А оскільки Господеві в той час йшов тридцять четвертий рік від народження, отже, Він народився в 749 році від заснування Рима, за рік до смерті Ірода, тобто в п’ятому році до нашої ери. Ніякого всім помітного небесного тіла в тому році не спостерігалося. То, може, цю зірку могли помітити тільки ті, хто читає зоряне небо, немов розкриту книгу?
Як відомо, навесні цього року протягом 70 днів спостерігався спалах нової зірки поблизу бети сузір’я Козеріг. Також приблизно в цей час з’явилася нова зірка в сузір’ї Оріона і найновіша Тихо Браге у сузір’ї Кассіопеї. Може на одну з них, непримітну для простих людей орієнтувалися волхви?
Ангельська сила
Астрологи звертають нашу увагу на те, що поклонитися Христу прийшли волхви – тобто астрологи, люди, які оперують не видимими даними, а чітким розрахунком руху світил, їх положенням один до одного. На що ж могли звернути увагу ті давні астрологи? Відповідаючи на це питання, сучасні «волхви» вибрали кілька варіантів. Більш за все, на їх погляд, заслуговує на увагу 15 листопада 7 року до нашої ери, коли спостерігалося Юпітера і Сатурна у знаку Риб.
Але астрологи не можуть відповісти на одне просте запитання: а як могло те «з’єднання» відбуватися перед волхвами? Адже в Писанні сказано: «І ось зоря, яку бачили вони на сході, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко» (Мф. 2:9).
Церква ж вважає, що Віфлеємська зірка була не природним астрономічним тілом, а скоріше чудесним явищем. Досить прочитати початок Євангелія від Матея чи Луки, щоб переконатися: «поведінка» зірки не підпадає під опис руху тих чи інших відомих нам небесних тіл. Коли волхви відхилилися від спостереження і вирушили до Ірода, зірка взагалі пропала. Але варто було їм було вийти з міста, як вони знову побачили її і далі пішли за нею, поки вона не зупинилася (!). Яке небесне тіло буде діяти таким розумним чином?
Святий Йоан Золотоустий вважав, що та зірка була не просто фізичним явищем, але особливою розумною «ангельської силою». А деякі богослови вважають, що зірка ця була – Святий Дух. Саме він потім напоумив волхвів не повертатися від Віфлеєму до Ірода. Феофілакт Болгарський, що жив у XII столітті, говорив про це так: «Почувши про зірку, не думай, що вона була одна з видимих нами: ні, то була божествена і ангельська сила, що з’явилася в образі зірки. Через те, що волхви займалися наукою про зірки, то Господь і привів їх цим, для них знайомим знаком, подібно як Петра Рибаря, здивувавши безліччю риб, залучив до Христа. А що зірка була сила ангельська, видно з того, що вона яскраво світила вдень, йшла, коли йшли волхви, сяяла, коли не йшли вони: особливо ж з того, що вона йшла з півночі, де Персія, на південь, де Єрусалим: але зірки ніколи не ходять з півночі до півдня».
Вже майже два тисячоліття астрономи, астрологи і богослови ведуть дискусію про те, чим насправді була Віфлеємська зірка. Поки що кожен залишається при своїй думці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
