Відповідальний вибір

Наближаються президентські вибори в Україні. Для християн участь у них – питання сумління та особистої відповідальності.

Кажучи відверто, тема політики взагалі, а особливо виборів як таких, не є легкою та простою, адже вона заздалегідь пов’язана з суб’єктивними уподобаннями кожної особи, яка будує свій вибір на власних переконаннях та симпатії (антипатії) до тієї чи іншої людини. Особливої складності та делікатності цій ситуації додають реалії нашої держави, в якій зберігається радикальний розділ суспільства на прихильників двох протилежних курсів у міжнародній, гуманітарній, економічній сферах.

Як у цій ситуації мають поводитися християни? Чи існує певний «рецепт» правильного вибору під час голосування? Від разу хочу застерегти – рецепт, якщо він й існує, не є конкретним прізвищем або номером у виборчому бюлетені, це – універсальна засада, яку кожен громадянин – і я тут свідомо вживаю слово «громадянин», тобто більш широке коло ніж лише люди, які вважають себе християнами – повинен вміти правильно застосувати у реальній ситуації.

Ще одна ремарка – це «особлива» пострадянська політична спадщина в українському суспільстві. Не вдаючись до подробиць та причин виникнення цієї спадщини (бо це була б тема навіть не для окремої статті, а для цілої серії), перерахую лише основні її елементи, які нас найбільше цікавлять у контексті участі українських християн у виборах: відсутність змістовних політичних програм кандидатів та інтересу до них з боку виборців, невіра виборця у вагу його голосу та недовіра до держави як такої, а також обмеження сподівань виборців та декларацій кандидатів до результату на тлі недостатньої уваги до засобів його осягнення. Ці три фактори, котрі дуже тісно пов’язані між собою, на жаль, часто провадять до надсумних наслідків – крайнім проявом яких є продаж голосів за сумнозвісну «гречку» (у варіанті «софт») або взагалі за готівку під виборчою дільницею…

Але повернімося до початку – отже, чи існує, врешті, рецепт, про який я згадував на початку? Як говорить вчення Католицької Церкви і – переконаний – здоровий глузд кожної людини та громадянина, критерієм, що впливає на наш вибір, має бути загальне добро. Чим же є це загальне добро? Згідно з соціальною доктриною Церкви, загальне добро – це сукупність соціальних умов, які забезпечують пошану до гідності усіх людей, задовольняючи їхні головні потреби та надаючи свободу брати відповідальність за власне життя. На жаль, сьогодні пересічному громадянинові дуже важко розібратися, хто ж з діючих політиків пропонує цю необхідну «сукупність соціальних умов», саме через те, що політики пропонують виборцям «результат» – гарну картинку справедливого суспільства, де всі щасливі та багаті, не вдаючись до таких «нецікавих деталей», як засоби. Та й виборець не дуже цікавиться тим, як це суспільство буде будуватися – бо й сам не дуже вірить, що хтось з переможців виборів його будуватиме… Саме такий стан речей веде до виникнення ситуації, в якій виборця цікавить вже не скерованість кандидата до загального добра, а його декларації про реалізацію індивідуального добра виборця – якщо виборець є відставним військовослужбовцем, його цікавитиме, перш за все, проблема збільшення пільгової пенсії, а не підвищення податків для малого бізнесу і навпаки. Отже, питання загального добра відкладається до кращих часів – треба визнати, через небажання самих виборців про нього думати.

На щастя, такого «комфорту» відмови від розумової діяльності під час виборчої кампанії не можуть собі дозволити християни. Це підтверджує й Катехизм Католицької Церкви, який у пункті 2239 стверджує: Обов’язком громадян є сприяти разом із цивільною владою добру суспільства в дусі правди, справедливості, солідарності і свободи. Любов до батьківщини, служіння їй випливають з обов’язку вдячності та порядку любові. Послух законній владі і служіння загальному добру вимагають від громадян сповнення їхньої ролі в житті політичної спільноти.

Отже, обов’язком християнина є голосування не за індивідуальні преференції або вигоди, а голосування за загальне добро, яке, звісно, має стверджуватись на безумовній пошані до християнських та загальнолюдських цінностей, і не може сусідувати з тезами, що суперечать християнській моралі або переконанням.

Таким чином, в умовах українських виборів на християн покладено подвійне завдання: не тільки проголосувати, а ще й зрозуміти, кого з безлічі кандидатів цікавить загальне добро, а не декілька додаткових тисяч голосів. Це в наших реаліях справа нелегка. І хай допоможе нам в цьому Бог…