Подружжю дуже потрібен час повного тет-а-тет
Колись я читала історію про одного французького священика, який має місію — нести Добру Новину серед байкерів. Він не просто приходить до них час від часу, а живе з ними. Та один день на тиждень він проводить на самоті, молячись. Якось його запитали: «Ого, ти маєш стільки вільного часу, щоб витрачати на це?» А він відповів: «Якщо ви його (часу) не маєте, то ви — дурні».
Кожній людині потрібен час для відновлення внутрішніх сил. Для того, щоби зовнішній хаос— постійна спішка і нескінченні справи — відходили на задній план, і можна було почути своє серце, свої справжні потреби та переживання, побачити себе справжнього. Зустрітися з Богом.
Мабуть, чимало з вас, дорогі читачі, мають досвід реколекцій (з лат. recolleсtio, від recollere — «збирати заново»). Він дуже цінний, бо може допомогти у щоденному житті зупинятись і відновлювати внутрішню цілісність тієї «колекції», якою Бог нас обдарував — нас самих.
" Поставте час для свого подруга поруч з іншими важливими справами
Дуже потрібним є такий час «нічогонероблення» і для подружжя. Ваш особливий час: без дітей, без суміщення кількох робочих справ зі спілкуванням із дружиною/чоловіком. Якщо комусь видається надто банальною ідея святкової вечері при свічках, то просто прогуляйтеся. Подружжю дуже потрібен час повного тет-а-тет. Постарайтеся знайти його для вас обох. І, знаєте, це не обов’язково відпустка удвох, і навіть не обов’язково вихідні. Це може бути навіть півгодинна прогулянка. Лише вдвох. Зрештою, для кожного подружжя цей час може мати будь-яке інше наповнення, головне — щоб це був час винятково один для одного. І не бійтеся, що залишаються незробленими якісь домашні справи чи нез’ясованими — нагальні робочі питання, або ваші діти трохи побудуть без вас. Поставте час для свого подруга поруч з іншими важливими справами. І нехай увесь світ зачекає!…
Психологи кажуть, що найщасливішими для подружжя є періоди до народження дітей і після того, як діти випурхнуть із батьківського гнізда. Бо тоді є час оточити більшим піклуванням свою половинку. Але для когось цей час іще не настав, а інші його не використовують за цим призначенням. Та все цінне таки потребує зусиль, часу і творчості.
У Бруно Ферреро є одна історія про лісорубів, які цілий день рубали дерева. Один із них рубав щодуху, не відпочиваючи. А інший – раз по раз зупинявся. Наприкінці дня виявилося, що той, який відривався від роботи, нарубав більше, ніж інший. А все тому, що під час зупинок він підгострював свою сокиру…
фінансово.
Щиро дякуємо!
