Потребу врахувати сучасний суспільно-культурний контекст, а насамперед Христа і Його Євангеліє сім’ї, підкреслив кардинал Петер Ердьо в доповіді, що підбила підсумки попередніх дискусій на Синоді.
Умови, в яких живуть нинішні сім’ї, позначені індивідуалізмом, ізоляціонізмом, нестабільністю почуттів, загрозою втрати праці, війнами, тероризмом та міграціями. У такому контексті Церква має надавати надію та сенс життю сучасної людини, дозволяючи їй краще пізнати доктрину віри, але представляючи ї з милосердям. Христос «підтверджує нерозривний зв’язок поміж чоловіком та жінкою», але вказує, що Бог постійно з вибачливістю супроводжує людину в її труднощах.
«Дехто запитує, чи поруч із сакраментальною повнотою подружжя не можна визнати позитивних елементів також і в недосконалих формах, які, перебуваючи поза дійсністю подружжя, однак залишаються їй підпорядкованими, — заявив генеральний доповідач нинішнього Синоду. — Обов’язковим є духовне розпізнання щодо позашлюбних зв’язків, цивільних подружжів та розлучених осіб у нових зв’язках. До компетенції Церкви належить визнання зерен Божого Слова, розсіяних поза його видимими, сакраментальними межами».
Угорський ієрарх вказав на потребу нового виміру душпастирства сімей, що провадило би ці зерна до дозрівання, як, наприклад, у випадку цивільних шлюбів, які можуть дійти до рішення укласти сакраментальний зв’язок. Кардинал Ердьо нагадав, що позашлюбні зв’язки часто викликані не відкиненням християнських цінностей, а практичними проблемами, такими, наприклад, як очікування на сталу працю.
Говорячи у підсумуванні проведених засідань про найпильніші душпастирські потреби, генеральний доповідач Синоду єпископів вказав, що Євангеліє сім’ї потрібно проголошувати не для того, щоби засуджувати, але щоби зцілювати людську слабкість. Тут важливим стає радісне свідчення подружжів і сімей, бо без нього Євангеліє не буде зрозумілим. Ідеться не про саме по собі представлення норм, а про запропонування цінностей, потребу яких люди відчувають сьогодні також і в найбільш секуляризованих країнах. Суттєвим є відповідне приготування до подружжя. Для цього завдання священики повинні дістати відповідну формацію, в якій важливим буде свідчення, що його даватимуть родини. Також і після укладення таїнства партнери потребують душпастирської допомоги Церкви.
Стосовно теми розлучених кардинал Ердьо підкреслив, зокрема, потребу захисту дітей. Необхідно також конструктивно зайнятися наслідками, яких вони зазнають внаслідок сепарації чи розлучення. Примас Угорщини говорив також про потребу прискорення процедур у справах визнання недійсності подружжя і взяття до уваги в цьому питанні також і віри тих, хто укладає подружжя. Якщо йдеться про допущення розлучених, які живуть у нових зв’язках, до Євхаристії, він перелічив різні думки, висловлені синодальними Отцями. Одні висловлюються за дотримання наявної дисципліни, інші пропонують більшу відкритість в окремих випадках або період покути, з виразним урахуванням турботи про дітей.
Генеральний доповідач Синоду порушив також проблему гомосексуалістів. Він визнав, що вони можуть робити свій внесок у християнську спільноту, однак Церква не може визнати гомосексуальних зв’язків подружжями з моральних причин. Натомість вона присвятить особливу увагу дітям, яких вони виховують, вимагаючи надавати першість їхнім правам. На завершення кардинал Ердьо торкнувся питання «відкритості на життя», яка становить вимогу, що належить до суті подружньої любові.
Документ, який підсумовує перший тиждень засідань Синоду, неприйнятний для багатьох єпископів, — вважає архиєпископ Станіслав Гондецкі, митрополит Познанський. У розмові з «Ватиканським Радіо» голова Конференції єпископів Польщі не завагався сказати, що в цьому документі наявний відхід від учення Йоана Павла ІІ, і що навіть у ньому видно сліди антиподружньої ідеології. На думку архиєпископа Гондецкого, цей текст свідчить також і про брак ясного бачення мети самого синодального зібрання.
— Чи мету цього Синоду становить душпастирська підтримка сімей у труднощах, чи цією метою є специфічні казуси? Наше головне душпастирське завдання — підтримка родини, а не вцілювання в неї, не представлення тих складних ситуацій, які існують, але, однак, не становлять ядра самої родини й не перекреслюють обов’язковості підтримки, яку ми маємо надавати добрим, нормальним, звичайним сім’ям, які, може, борються не так за виживання, як за вірність, — сказав архиєпископ Гондецкі. — Стосовно справ подружжя і сім’ї застосовано певні критерії, що викликають сумніви. Наприклад, критерій поступовості. Хіба можна всерйоз трактувати співжиття (конкубінат) як етап на шляху до святості? Сьогодні [тобто у понеділок 13 жовтня. — Прим.пер.] у дискусії також було сказано, що доктрина, представлена у документі, взагалі оминула тему гріха. Немовби світський світогляд переміг і все стало «недосконалістю, яка провадить до досконалості»… Також звернули увагу не стільки на те, що документ говорить, скільки на те, чого він не говорить. Фактично він говорить про винятки, натомість ми потребуємо представлення істини. Далі: пункти, які стосуються довірення дітей одностатевим парам, сформульовані таким чином, що немовби схвалюють цю ситуацію. Це також мінус цього тексту, який замість того, щоб бути заохоченням до вірності, цінності сім’ї, здається, сприймає все як воно є. Також постає враження, що досі вчення Церкви було немилосердним, тоді як зараз ото почнеться милосердне вчення.
Отже, представлений учора, в понеділок 13 жовтня 2014 р., синодальний документ викликає спротив. Незадоволений ним і архиєпископ Риги Збіґнєв Станкєвіч. Однак він визнав, що цей документ кращий, ніж він сподівався, бо принаймні він починається з євангельського бачення сім’ї, а аномалії опинилися в другій частині документа.
— Стосовно цих відхилень, — сказав архиєпископ Станкєвіч, — я сигналізував у дискусії, що існує небезпека танцювати під музичку світу й піддатися тискові з боку світських середовищ. Однак я контактував із багатьма єпископами і маю враження, що переважна їх більшість мислить здоровими категоріями й не має намірів попустити справу й піддатися цьому натискові. Попри те, що ті, хто цьому піддається, роблять це, на мою думку, з добрими намірами, хочуть вийти назустріч тим, хто переживає труднощі. Однак у своєму виступі я підкреслив, що, піддаючись натискові світу й втрачаючи власну автентичність, ми програємо у довгостроковій перспективі. Тому що світові насправді не потрібна підробка Євангелія, світ потребує світла, істини Євангелія. І це переконує людей, бо Євангеліє має міць. Якщо ми не деформуємо його послання, то воно доходить до сумлінь та умів людей, переконує їх і притягує. А якщо це буде щось розведене водичкою, то, на жаль, нам спершу поаплодують, а потім це стане нікому не потрібним, тільки свиням на потоптання. Я сподіваюся, що у мовних групах буде дискусія на цю тему, і що виступи, які коригують цей документ, зроблять своє, і щось зміниться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
