Під час новорічної Святої Меси Папа підкреслив, що «жодне об’явлення Христа, навіть якнайбільш містичне, не може бути відділене від тіла і крові Церкви».
Без Церкви наш зв’язок із Христом був би полишений на милість чи немилість нашої уяви, наших інтерпретацій, наших настроїв, — сказав Святіший Отець у гомілії, виголошеній у першу Месу Нового року, яку він відправив у базиліці св. Петра.
Сьогодні на думку приходять слова, якими Єлизавета виразила своє благословення Пресвятій Діві: «Блаженна Ти поміж жінок і блаженний плід лона Твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати мого Господа?» (Лк 1, 42-43).
Це благословення є продовженням священицького благословення, яке Бог дав Мойсеєві, аби той переказав його Ааронові та всьому народу: «Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!» (Чис 6, 24-26). Відзначаючи урочистість Пресвятої Богородиці Марії, Церква нагадує нам, що Марія є першою, до кого скероване це благословення. У Ній воно знаходить своє сповнення, бо жодне інше створіння не бачило над собою осяйного Лику Божого, так як Марія, яка дала людське обличчя Предвічному Слову, щоб ми всі могли його споглядати.
Ми можемо його не тільки споглядати, але й прославляти і хвалити, як пастухи, що поверталися з Віфлеєма з піснями подяки, побачивши Дитя і Його молоду Матір (пор. Лк 2, 16). Вони там обоє були разом, як разом були потім на Голготі, бо Христос і Його Матір невіддільні: існує між ними міцний зв’язок, такий, як між кожною дитиною та її матір’ю. Тіло Христа — яке є підставою нашого існування (Тертулліан) — було утворене в лоні Його Матері (пор. Пс 139, 13). Ця невіддільність підкреслена також фактом, що Марія, наперед вибрана бути Матір’ю Відкупителя, розділила усю Його місію, залишаючись біля Сина аж до кінця на Голготі.
Марія так з’єднана з Христом, бо отримала від Нього пізнання серця, пізнання віри, живлене материнським досвідом і внутрішнім зв’язком із Сином. Пресвята Діва — це жінка віри, яка зробила місце для Бога у своєму серці, у своїх планах; Вона людина віруюча, спроможна прийняти у дарі Сина прихід тієї «повноти часу» (пор. Гал 4, 4), в якій Бог, вибираючи смиренну путь людського існування, увійшов в історію спасіння. Тому неможливо зрозуміти Христа без Його Матері.
Так само нероздільні Христос і Церква, і неможливо зрозуміти спасіння, звершене Ісусом, не беручи до уваги материнства Церкви. Відділення Ісуса від Церкви означало би прагнення запровадити «недоречний розділ», як писав блаженний Павло VI (пор. Evangelii nuntiandi, 16). Неможливо «любити Христа, але не любити Церкву, слухати Христа, але не Церкву, належати до Христа, але залишатися поза Церквою» (там само). По суті, Церква це велика Божа родина, яка приносить нам Христа. Наша віра — то не абстрактна ідея чи якась філософія, це життєдайний і повний зв’язок з особою Ісуса Христа, Сина Божого, який став людиною, помер і воскрес, аби нас спасти, і живе серед нас. Де ми можемо Його зустріти? Ми зустрічаємо Його в Церкві. То Церква сьогодні каже: «Ось Агнець Божий»; то Церква Його звіщає; то в Церкві Ісус надалі звершує свої діла благодаті, якими є Таїнства.
Ця діяльність і місія Церкви виражає її материнство. Вона воістину як мати, яка чутливо стереже Ісуса і дає Його всім із радістю і великодушно. Жодне об’явлення Христа, навіть якнайбільш містичне, ніколи не може бути відділене від тіла і крові Церкви, від історичної конкретності Тіла Христового. Без Церкви Ісус Христос зрештою зводиться до якоїсь ідеї, певної моральності, якогось сентименту. Без Церкви наш зв’язок із Христом був би полишений на милість чи немилість нашої уяви, наших інтерпретацій, наших настроїв.
Дорогі брати і сестри! Ісус Христос — це благословення для кожної людини і для всього людства. Церква, даючи нам Ісуса, обдаровує нас повнотою благословення Господнього. Саме це становить місію Люду Божого: випромінювати на всі народи благословення Господа, втіленого в Ісусі Христі. А Марія, перша і досконала учениця Ісуса, взірець Церкви-паломниці, є тією, хто відкриває цей шлях материнства Церкви і завжди підтримує її материнську місію, скеровану до всіх людей. Вона, Матір Бога, є також і Матір’ю Церкви, а через Церкву — матір’ю всіх людей і всіх народів.
Нехай ця солодка і турботлива Матір випросить нам благословення Господа для цілої людської родини. Особливо нині, у Всесвітній день миру, ми прикликаємо Її заступництво, аби Господь обдарував наші дні миром: миром у наших серцях, миром у сім’ях, миром поміж народами. Цього року послання на День миру звучить «Уже не ради, але брати». Ми всі покликані бути вільними, всі покликані бути дітьми, кожен мірою своєї відповідальності, щоб долати сучасні форми рабства. Об’єднаймо наші сили, кожного народу, культури, релігії. Нехай нас провадить і підтримує Той, хто, аби зробити нас братами, став нашим слугою.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
