Архиєпископ Петро Мальчук, Голова Комісії у справах відносин церква-держава при конференції єпископату РКЦ в Україні прокоментував спільну декларацію Папи Франциска і Патріарха Кирила:
— Екселенціє, яке на Вашу думку значення декларації для всього українського народу?
— Важливо підкреслити слова «для всього українського народу»! Дуже важливо було б, якби всі, хто читає цю декларцію, мали на увазі добро всього українського народу. Якщо брати лише одну частину народу або якусь конфесію, то тоді інтерпретації не можуть бути вповні об’єктивні. Важливим є те, що в цій декларації радше виражене завдання для народу, а не ствердження фактів, які вже існують.
Ця декларація заохочує до того, щоб шукати порозуміння, миру, згоди і злагоди. Це все завдання. Усі ті сили, які задіяні у відсутності цього миру, відсутності порозуміння, вони запрошуються до того, щоб змінити методи своєї діяльності. І так говорять сьогодні два релігійні лідери. Вони говорять це передусім як єпископи, як ті, які поставлені над паствою Христовою. Вони звертаються до українського народу, передусім до християн в Україні, щоб ми всі, незалежно від нашої конфесії, спричинилися до того, аби тут запанував мир в державі, а потім, щоб шукати єдності між конфесіями. І що важливо, щоб шукати єдності між «гілками» Православної Церкви в Україні.
Думаю, що це є завдання для всіх, хто себе відносить до тої чи іншої спільноти Церкви в Україні. Це завдання ієрархів, і це момент, коли треба шукати порозуміння, щоб об’єднатися. І це вже в процесі можна буде бачити, які треба вжити засоби, методи, щоб це об’єднання відбулося. Однак мені здається дуже необхідним те, аби всі ті, хто є відповідальними за ці процеси, усвідомили собі важливість цієї Декларації, цих слів, і взяли на себе відповідальність, щоб щось реалізувати.
— У тексті декларації є заклик бути не конкурентами, а братами, жити в єдності. Як ці слова втілити в життя пересічному українцю?
— Передусім – не заздрити ближньому і не хапатися за зброю, коли йде мова про військові конфлікти. Адже ми бачимо, що зброю можна брати з різними мотивами. Один бере її, аби воювати, а інший – аби захистити своє життя і свою гідність, територію. Було порушено багато питань і в Мінську, і в Європі, і в цілому світі. Однак не має того, хто б поставився до цього серйозно і виконував ці домовленості. І так само – заохочення Папи і Патріарха, аби всі ті, хто відчувають себе християнами і громадянами держави зробили все можливе для пошуку цього миру.
— Чи доцільно називати декларацію політичним документом?
— Кожен називає його як хоче. Я думаю, що дуже важливо було б послухати роз’яснення щодо документу з боку тих, хто його підписував. Папа Франциск підкреслив, що це не є політичний документ. Цей документ був підписаний двома пастирями, які відповідальні за свою паству, шукають миру і намагаються запобігти переслідуванням християн та вирішити інші проблеми. Це є пастирський документ. Коли два пастирі зустрілись, визнали один одного братом, і мені здається навіть хотіли би шукати можливості до повного єднання, навіть євхаристійного. Я думаю, що це є початок дороги у тому напрямку.
Хоча, з іншої сторони, треба сказати, що напевно, політичні чинники спричинилися до того, що все ж таки ця зустріч відбулась в наші часи. І не виключено, що в перспективі ця зустріч матиме вплив і на політику.
— В одному з пунктів читаємо слова про захист сім`ї, яка має існувати згідно Божого задуму, а не викривлених ідеологій. Чи це не є заклик до нашої держави – врешті зупинитись, бо ми йдемо неправильним шляхом?
Ми всі знаємо, що родина – це єдина інституція, установлена безпосередньо Господом Богом. «Чоловіком і жінкою Бог створив їх…», щоб вони давали початок новому життю. Це єдина інституція і ніхто не може її змінити. Святе Письмо говорить про створення чоловіка і жінки, а не осіб, які потім пізніше визначаться зі своєю статтю. Тому ідея світу про визначення статі є помилковою.
Цей документ є важливим для всіх, і православних, і католиків тому, що показує, що і Папа, і Патріарх згодні у цьому пункті. Цей документ показує, – що діється на Заході, – не благословляється Католицькою Церквою. Грішники живуть, як хочуть. І світ, цей світ, якби виконував Закон, об’явлений Богом, до цього би не дійшов. У світі діють інші принципи. Сім`я важлива для території, де більшість становить Православна Церква, і для територій, де є Католицька Церква. Ця інституція має бути збережена, укріплена і захищена перед усіма загрозами. Це також є обов’язок нашої політичної влади. Бо не можна цих вартостей проміняти на якийсь економічний добробут, чи щось інше. Якщо ми збережемо сім’ю, то теж матимемо і благословення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
