Згідно з усім запланованим, Папа Франциск 30 вересня 2016 р. вирушив у свою чергову Апостольську подорож — цього разу на Кавказ, до Грузії та Азербайджану. Перед вильотом, 29 вересня увечері, Святіший Отець за своєю традицією відвідав храм Санта Марія Маджоре, аби там у молитві вручити свою подорож Богородиці.
Сучасні засоби масової комунікації ще більше, ніж за Йоана Павла ІІ, перетворили світ на «одну велику парафію». Про свій виліт до Грузії, наприклад, Папа Франциск повідомив у Твіттері. «Сьогодні вирушаю до Грузії та Азербайджану. Супроводжуйте мене своїми молитвами, щоб разом сіяти мир, єдність і примирення», — звістило повідомлення. Воно цікаве ще й тим, що з’явилося в мережі за кілька хвилин після того, як літак із Папою на борту злетів у повітря. Тобто — медіальна подорож відповідала реальному часу. Жодних помпезних заяв та офіційних обіжників. Справи високого керівництва стають завдяки інтернету на одному рівні зі щоденним буттям «малих світу цього». Зрештою, саме цього й хоче нинішній Понтифік: наближення, входження у повсякденність різних людей, аби тим чи тим словом або жестом зачепити серця.
Візит Папи Франциска до Грузії відбувся через 17 років після того, як у цій країні побував св. Йоан Павло ІІ. Судячи з певного «неуспіху» відкритого богослужіння Папи, добрих змін у християнстві Грузії було замало.
Папу Франциска зустрічав той же Патріарх Ілля ІІ, вже похилий літами, який колись приймав Папу Войтилу. В аеропорту Святішого Отця привітали президент Грузії Гіоргі Марґвелашвілі з дружиною, Апостольський нунцій у Грузії, Вірменії та Азербайджані архиєпископ Марек Сольчиньскі, Апостольський адміністратор Кавказу для римо-католиків єпископ Джузеппе Пазотто, архиєпископ Рафаїл Мінассіян — ординарій для католиків вірменського обряду в Східній Європі, представники властей та група вірних.
Проте це не була офіційна зустріч. Промови та виступи почалися вже у Президентському палаці у Тбілісі. «Мир становить незамінну передумову розвитку» — сказав Папа на грузинській землі. Він згадав слова св. Йоана Павла ІІ, що «християнство стало засівом подальшого розквіту грузинської культури», відзначив важливе географічне розташування Грузії та важливість її європейського вектору. Грузія осягла 25‑річний етап своєї незалежності, «розбудувала та зміцнила свої демократичні інституції», відзначив Папа. Він закликав народ і владу цієї держави усіма силами та можливостями дотримуватися принципів справедливості, миролюбності, чесності, оскільки в нинішній час «не бракує насильницького екстремізму» та сил, які маніпулюють і викривлюють принципи громадської та релігійної природи, щоби «користуватися ними в своїх темних задумах домінування та смерті». Католицька Церква, запевнив її Першоієрарх, завжди сприяла і сприятиме надалі розвиткові грузинського суспільства.
«З допомогою миру і прощення ми покликані перемагати справжніх ворогів, які не є тілесними, але духами зла довкола і всередині нас», — сказав Папа Франциск у промові, виголошеній під час візиту до глави Грузинської Православної Церкви, зазначаючи, що з великою радістю зустрічається з Патріархом та членами Священного Синоду. Саме Ілля ІІ був першим грузинським православним Патріархом, який здійснив візит до Ватикану, і Папа це із вдячністю згадав. В сьогоднішньому світі, «спраглому милосердя, єдності та миру», Боже провидіння вимагає оновлення цих зв’язків, «красномовним знаком» яких є «поцілунок миру та братні обійми», зазначив Франциск. Римська Церква заснована мучеництвом Петра, грузинська відносить себе до спадкоємства Апостола Андрія, і варто пам’ятати, що вони були братами, — сказав Святіший Отець. Він говорив про історичність і будівничість любові та цитував Шота Руставелі, згадавши, між іншим, особистий внесок Патріарха Іллі у християнську культурну спадщину, бо він уклав «цінні духовні гімни, деякі з яких – латинською мовою». (Ці слова не залишилися виключно ввічливим вітанням, оскільки під час приватної зустрічі з Патріархом, що відбулася по обіді, патріарший хор виконав деякі з творів Іллі ІІ.)
Папа закликав до спільного свідчення: «Нехай же збір святих, яких вшановує цей край, заохотить нас поставити Євангеліє понад усе та євангелізувати так, як у минулому, а навіть більше, ніж у минулому». Він підкреслив, що до «найдорожчих цінностей» грузинського суспільства належить дружба й наголосив, що бажає «бути щирим другом цієї землі». Як і в ситуації з кожною іншою офіційною промовою, залишається побажати, аби ці слова були почуті. Певною мірою це складно навіть з огляду на конфесійний склад населення Грузії, де 85% належать до Православної Церкви, а католиків усього 2,5%. Це римо-католики, вірмени-католики та вірні асирійсько-халдейської Католицької Церкви, серед яких чимало біженців.
Під час зустрічі Патріарха та членів Священного Синоду з Папою Ілля ІІ назвав його «улюбленим братом у Христі», говорив про «історичний вимір» цієї зустрічі за закликав Боже благословення «на обидві наші Церкви». Папа Франциск підкреслив, що любов підносить понад непорозуміннями минулого, розрахунками теперішнього та страхом перед прийдешнім.
Останнім заходом дня 30 вересня була зустріч Франциска з асирійсько-халдейською громадою Грузії, на яку прибули також і халдейські католицькі єпископи з Іраку та інших країн світу, очолені патріархом Вавилону Луїсом Рафаїлом І Сако. Там Папа виголосив Молитву до Хреста Господнього (подаємо повний текст окремим посиланням).
Найважливішою подією другого дня Апостольського візиту Папи Франциска в Грузії була Свята Меса, відслужена вранці 1 жовтня 2016 р. на стадіоні імені Міхеїла Месхі у Тбілісі. «Маленьке улюблене стадо Грузії, прийми заохочення Доброго Пастиря, довірся Тому, хто бере тебе на рамена й утішає!» — сказав Папа Франциск під час Євхаристійного богослужіння, правленого латинською та грузинською мовами. У проповіді Папа говорив про «малий шлях» до Бога, вказаний святою Терезою від Дитятка Ісуса, — оскільки цей день був її спомином. Він закликав до смиренності, справжньої євангельської простоти й дитячої довіри до Бога.
Наприкінці молитовної зустрічі від імені всіх католицьких Церков Грузії виступив Апостольський адміністратор Кавказу для римо-католиків єпископ Джузеппе Пазотто. Він зазначив, що два папські візити — святого Йоана Павла II в 1999 році і теперішній Папи Франциска — вказують на особливе місце, яке грузинський народ займає в серці Святішого Отця. Той же єпископ Пазотто провів зустріч Папи з богопосвяченими, семінаристами та мирянами Грузії, яка відбулася в храмі Успіння Богородиці. Як уже стало традиційним, Папа заслухав чотири свідчення (юнака, матері, семінариста і священика), а потім уділяв порад і ділився думками. Зокрема, Його Святість підкреслив, що в сучасному світі існує «великий ворог сім’ї, а ним є гендерна ідеологія». Це «світова війна, щоби зруйнувати подружжя, але зробити це не за допомогою зброї, а за поміччю ідеології».
«Подружжя, — сказав Папа, — це найпрекрасніше, що створив Господь Бог». У подружжі є труднощі, непорозуміння, спокуси. Часто ці труднощі намагаються розв’язати за допомогою розлучення. Але це робиться не тільки за ціну двох людей, які розлучаються, але й за ціну Бога, бо ж вони «забруднюють образ Божий». Це робиться також і за ціну дітей, які стають свідками сварок і розлучення батьків. Святіший Отець нагадав ті ж самі три слова, які він проголошує під час зустрічей із сім’ями та подружніх катехиз: дозволь, вибач, спасибі. Його проповідь не стала вражаючою новиною на тему подружжя, але й ситуація з подружжям залишається під тією самою загрозою. Також Папа говорив про необхідність звертатися до початків покликання, коли настає криза у богопосвяченому житті, що відповідає і його поглядові на залагодження подружніх криз. Завжди звертатися до витоків, черпати з того місця джерела, де ще не замулено, залишатися стійкими у своєму покликанні й не лягати спати посвареними — це універсальні поради для всіх станів і покликань у Церкві.
Після зустрічі з духовенством, черницями й ченцями Грузії Папи вирушив до поліамбулаторії «Redemptor Hominis» на околиці Тбілісі. Її провадять отці-каміліяни. Там він зустрівся з працівниками церковних харитативних установ та особами, якими вони опікуються. Святіший Отець заохотив і далі прямувати вперед «цією вимогливою та плідною дорого», пам’ятаючи про те, що «бідні й слабкі» є «Христовим Тілом, що ставить виклики перед християнами всіх конфесій» та спонукає діяти «не шукаючи особистих інтересів», а лише «слідуючи за спонуками Святого Духа». З окремим привітанням Папа звернувся до тих, хто отримує допомогу в таких осередках: «Ви — улюбленці Ісуса, який хотів уподібнитися до страждальців, сам прийнявши страждання».
«Ініціативи милосердної любові є зрілим плодом Церкви, яка служить, яка несе надію та виявляє Боже милосердя. Тому, дорогі брати й сестри, ваша місія — велика!» — підсумував Святіший Отець. Він особисто привітав кожного з 20 представників католицьких благодійних організацій Грузії та вділив особливе благословення всім присутнім.
Цей день завершився відвідинами головного храму грузинського православ’я — патріаршого собору Светі Цховелі (Животворящого Стовпа) у місті Мцхета. Промовляючи там, Папа азначив, що грузинська мова багата «промовистими висловами» для описання братерства, дружби й близькості між людьми, та виокремив слова «шен ґенацвале», які означають готовність поставити себе на місце іншого. Святіший Отець зазначив, що цей величний собор, зберігаючи «численні скарби віри та історії», є заохоченням пам’ятати про минуле, адже «занепад народу починається там, де закінчується пам’ять про минуле». «Ніжна й співчутлива близькість Господа тут особливим чином представлена знаком святої ризи», — вів далі Єпископ Рима, вказуючи на одну з реліквій собору — святу Христову ризу, яку забрав один із воїнів, що стерегли розп’ятого Христа. Папа зазначив, що таємниця «безшовного хітону, витканого згори додолу», від самих початків привертала увагу християн. Зокрема, св. Кипріян Карфагенський стверджував, що ця нерозділена риза є образом єдності, яка походить згори.
«Свята риза, таїнство єдності, закликає нас відчувати великий біль через поділи, що сталися між християнами протягом історії: вони є справжніми та дійсними ранами, завданими Господньому тілу, — сказав Папа. — Однак, у той же час “єдність, що походить згори”, — любов Христа, який зібрав нас не лише даруючи нам свою ризу, але також своє тіло, — спонукають нас не знеохочуватися та за Його прикладом, жертвувати себе самих». Святіший Отець також звернув увагу на те, що храм є місцем уділення хрещення, яке грузинською вказує на просвічення і має той самий корінь, що й слово «виховання». Це, на його думку, вказує на «красу християнського життя», яке від початку є світлим і залишається таким, якщо «залишатиметься у світлі та відкидатиме темряву зла; якщо, зберігаючи вірність своїм кореням, не впадає у замкненість, що затемнює життя, але зберігається у готовності приймати та вчитися, просвічуватися всім, що є прекрасним та істинним».
За матеріалами: Радіо Ватикану
Фото вказаних агенцій, а також Catholic News Service
фінансово.
Щиро дякуємо!
