Хоч би що казати, а втрата контакту з власним нутром, зокрема з розважливістю, свідомістю і здоровим ґлуздом, — це ситуації реальні. Не дивуйся, що маєш проблеми з цим контактом, якщо описані нижче типи поведінки тобі добре знані… (Увага: текст «зі знаком мінус».)
Контакт із собою буде корисним, наприклад, аби спокійно забезпечити собі якісь персональні хитромудрі справи. Щось «дістати», вихитрувати, викрутити від світу й інших: опіку, турботу, увагу, почуття — незаслужено, боком, без жодних наслідків, особливо ж емоційних (найкраще то навіть без маніпулятивної оплати). Бути жертвою обставин і людей… підкреслювати, що то все через когось… то їхня провина! Я би то навіть хотіла, але ситуація була понад мої сили… Я би зробила/ я би змогли, але… така країна, такі часи, така сім’я, така робота…
Добрий контакт із собою, усвідомлення своїх почуттів, мотивів та намірів безсумнівно може зіпсувати комфорт такої поведінки, а в крайніх випадках то навіть зробити неможливими підозрілі чи й відверто нечесні вчинки. Ціна — неспокій сумління або й сильне почуття провини — буває надміру високою. Отож якщо ти не збираєшся відступитися від морально неоднозначного вчинку, бо очікувана користь манить тебе аж до непритомності, — мусиш знайти спосіб заблокувати цей упертий голосочок, який, невідомо чому, за будь-яку ціну намагається сказати тобі те, чого ти й слухати не хочеш.
Метод, який дозволяє звести майже до нуля неприємне відчуття, що тут, однак, щось не те, — трохи складнуватий і вимагає докладення більшої розумової праці. Але й користь велика. Ідеться про таке самозасліплення, пускання густих туманів, аби жодне сумління, жоден внутрішній контролер якості нічого не розібрав. А як не побачить, то й голосу не подасть. Бо ці дрібні тук-тук, які мають нагадати тобі, що потрібно спохопитися й діяти, а інколи то просто діяти, — можна буде без проблем проігнорувати. Вибір методу вочевидь залежить від тебе.
Може також статися, що ти вже давненько не маєш жодного контакту із собою, але геть про це не знаєш. А відомо ж, що несвідоме використання будь-чого (у цьому разі благословенного незнання про власні наміри, задуми та реакції) набагато менш ефективне, аніж дія продумана і зважена. Шкода марнувати енергію та нагоду! Добра інструкція з використання допоможе тобі повністю розвинути всі можливості стану «розминутися з собою» (а заодно і з реальністю). Ну бо зазвичай ці двоє ходять у парі.
1. Фантазуй
І на цьому будуй своє знання про світ. Тримайся передань і легенд, які чверть (пів) століття тому розповідали твої дідусі з бабусями. Про мудрість, орієнтири і догмати, вичитані у книжках, особливо у казках, фентезі, а також у повістях про добре старе минуле, коли добро завжди перемагало зло. Вочевидь, приправ ці орієнтири соусом власних ідей, які відповідають уже твоїм часам і тобі особисто. Май свою правду, своє бачення і насамперед то не дозволяй їм розвиватися. Розвиватися і допасовуватися до реалій. Силоміць впаковуй їх у тісні светрики дитинства й тісні черевички. Нічого страшного, що ти вже роками дивишся на зовсім інакшу дійсність, — наполягай, що все має бути саме так, як ти вичитала у книжках і як тебе навчили.
Також корисно повторювати, що часи підлі, а колись то був порядок, і були правителі з міцною рукою. А сьогодні все догори ногами, і як тут жити? Людина, може, й пішла би шукати доброї праці, аби не обтяжувати батьків або державу (тобто суспільство — родичів, сусідів, знайомих і зовсім не знайомих); але… де ж та добра праця сьогодні? Саме безробіття і криза! А ти ж людина освічена, високих потреб, не якесь абищо, і на абияку роботу не годишся. І нехай ця людина наперед відкине всілякі інсинуації та підозри, що шукає роботу так старанно, аби лиш нічого не знайти… То насправді не її провина, що для неї немає годящої праці!
Не дозволь, аби будь-який фрагмент реальності — тієї справжньої — дістався до твоєї свідомості. Якщо щось надто нав’язливе або його неможливо обійти (вдирається із силою водопаду), — відмежуйся від цього. Пам’ятай, що тебе це ніяк не стосується! Вчися не бачити, навіть коли тицяють в очі.
2. Уникай всього, що змушує тебе стати віч-на-віч із реальністю
Уникай прикрих інформацій та повідомлень у пресі. (Ну хіба що переживання про хворих пінгвінів на Алясці або про загальне падіння моральності можна використати як спосіб утечі від власних невирішених клопотів.) Не відкривай переслані тобі лінки про поточний стан справ, не відгукуйся на контакти зі знайомими, які захворіли або яким щось треба. А тим більше не контактуй із тими знайомими, в кому настала виразна зміна, хто ніби пробудився. Якщо люди відкрили в собі якесь інакше бачення і навіть слідом за цим змінили свою поставу вигідного існування на більш корисну для оточення, — до таких мусиш ставитися з особливою обережністю та розважливістю. Такий друг, хто ще недавно підтримував тебе своєю ідентичною позицією в простому сприйнятті світу (тобі все мають забезпечити, не переймайся і бери), а тепер раптом зазнав переміни, — це небезпечна пастка. Він поставить тебе у винятково незручну ситуацію. Ну бо хто ж тепер буде головною мішенню його атак, тобто жертвою його роздумів і порівнянь? Він же не витримає, він же муситиме тобі все докладно розповісти, втягнути тебе в нюанси і меандри власних змін. Швидше за все, зробить він це у стилі торгового агента-початківця, а отже мало що це буде незносно, то ще й викликатиме жалісливе співчуття.
У жодному разі не погоджуйся на це! Відмежуйся від такого. Зустріч із зізнаннями свіжонаверненого приятеля загрожує численними ускладненнями. Так, існує шанс, що ти не заразишся, — принаймні, не одразу, — але його розповіді можуть порушити твій комфорт досі врівноваженої внутрішньої безпроблемності.
Особи, яких ти мусиш обминати без усіляких пояснень і безумовно, — це всі люди після аварій, нещасних випадків, хвороб, прикрих або тим більше трагічних подій, ну й більшість приятелів, які вже пройшли кризу середнього віку, заспокоїлися і погодилися з дійсністю. Ці раптові удари долі (навіть криза середнього віку настає раптово, як зима для комунальників — усі знають, що буде, але дивуються, що вже прийшла) невідомо чому завжди поєднані з глибокими переоцінками, а часто й зі змінами, що мають характер і силу землетрусу.
Із цілком очевидних причин ти сам/а мусиш уникати всіляких ситуацій, які можуть загрожувати неприємними наслідками. Не хворій на тяжкі хвороби! Не потрапляй в аварії! І не дозволь, аби в найближчому оточенні сталася смерть. Усе це може тобі нашкодити, змінити твої погляди на життя. А ти ж знаєш, що це небезпечно.
3. Живи відповідно до своїх власних цінностей
Цінності — факт, важливі. Треба мати якийсь азимут, знати, як жити, чим керуватися. Виший на своєму внутрішньому знамені кілька фундаментальних гасел: повага, любов, честь, відповідальність, чесність… і там його й тримай. Час від часу винось його у процесійні ходи та на урочисті демонстрації. Витягай його зокрема тоді, коли хтось виступить усупереч їм, зачепить твою вразливість, не викаже тобі належної пошани. Тоді ти дізнаєшся, що час настав.
Або ж — коли вимагає ситуація (це, звісно, вирішуєш ти), накинь на себе це знамено як плащ і вийди на барикади! Навіть якщо ці барикади постали в робочому кабінеті під час перерви на каву, коли ви обмацуєте язиками (ну, тобто обговорюєте в дусі турботи і прагнення допомогти) позбавлене будь-яких цінностей життя колеги, який щоразу сильніше занурюється в багно неправоти, безпринципності й моральної огиди.
Тоді заявляй, що всі ці питання для тебе основоположні і якнайцінніші, — тільки не замислюйся над тим, що вони насправді для тебе означають. І як саме ці прекрасні й високі визначення перекладаються мовою конкретних учинків та поведінки. Що таке насправді повага? Що треба зробити, аби на неї заслужити? І що робиш ти? Чи ти взагалі когось поважаєш? Сам/а ніколи не дозволь загнати себе в кут такими питаннями! Не допусти навіть, аби вони (без свідків) постали у твоїй голові. Думання забирає надто багато сил. Навіть більше, ніж біг на кілька кілометрів. Не можна так виснажуватися!
З книжки Мікі Дунін «Антипорадник»
За матеріалами: Deon
Фото: Фототерапия
фінансово.
Щиро дякуємо!
