Крістін М. Вогер — засновниця організації «Frassati USA» й авторка книжки «Finding Frassati and Following His Path» — звернула увагу на дивний збіг двох Святих років: 1925‑го, коли 24‑річний тоді юнак відійшов до вічності, й теперішнім, коли відбудеться його канонізація.
«Що міг зробити цей святий між цими двома ювілеями?» — запитує письменниця.
20 листопада 2024 року Папа Франциск завершив загальну аудієнцію несподіваною заявою — що наступного року він проголосить святими блаженних Карло Акутіса та П’єра Джорджо Фрассаті. «Хоч життя цих двох молодих людей є вираженням глибокої любові до Євхаристії, та вони мали абсолютно різні шляхи до святості. Для Фрассаті це була подорож, глибоко сформована великими ювілеями: 1925 і 2025», — написала Крістін Вогер.
Сто років тому П’єр Джорджо готувався до святкування Ювілейного року, який проголосив папа Пій XI. «Він проводив час Адвенту, читаючи твори св.Августина, і збирався перейти до ‘захопливого читання’ творів св.Томи Аквінського», — зазначає авторка. Крістін Вогер нагадала, що 28 травня 1922 року Фрассаті вступив до Третього домініканського ордену, взявши ім’я Джироламо (Єронім). Через два роки він разом із друзями заснував неформальне об’єднання, метою якого було апостольство віри й молитви, зокрема через спільні походи в гори.
Вогер зазначила, що «Ювілейний 1925 рік був для нього в певному сенсі ‘невизначеним’ — як в особистому, так і в професійному плані. Якби все пішло добре, він закінчив би навчання й отримав диплом інженера гірничої справи. Фрассаті збирався служити найбіднішим робітникам шахт. Але його батько очікував, що син працюватиме в сімейній газеті. Крім того, рішення відмовитися від почуттів до певної молодої дами з найближчого оточення викликало в юнака душевну тривогу. Можливо, ще й тому, що його улюблена сестра збиралася щасливо вийти заміж і покинути дім як дружина успішного дипломата».
Розмірковуючи про очікуваний рік, Фрассаті висловив своє найпотаємніше бажання в листі до доброго друга, Антоніо Віллані, написаному 16 грудня 1924 року:
«Я сподіваюся, що з милості Божої продовжуватиму йти шляхом католицьких ідеалів і певного дня — в будь-якому стані, в якому Бог захоче — я буду захищати і поширювати їх».
Як виявилося, «стан», що його Бог призначив для П’єра Джорджо, був досить-таки несподіваним і викликав шок у всіх. У середині Святого року молодий Фрассаті відійшов до дому Отця, раптово померши від поліомієліту.
Але від дня смерті й донині ім’я П’єра Джорджо Фрассаті нагадує про євхаристійну побожність і діла милосердя. Це стало природним продовженням цінностей, які він проповідував, — пише Крістін Вогер.
Популярність через століття
За життя його багато людей поважали, і за його гробом ішли тисячі тих, кому П’єр Джорджо допоміг. Але чому Фрассаті такий популярний нині, через 100 років? Авторка вважає, що, «крім надзвичайних чеснот, саме його звичайність приваблювала людей як тоді, так і зараз. Ті, хто поділяє побожність до блаженного П’єра Джорджо Фрассаті, багато в чому вважають його близьким собі. Здебільшого він був звичайним студентом, хіба що непересічним спортсменом, залюбленим у різні види спорту; був вірним сином і братом, який любив жартувати, але також вірним другом та побожним і відважним католиком».
Крім того, він був скромним (це визначальна риса святих), мав почуття гумору, був енергійним, співчутливим — і водночас умів розсмішити. Пив каву, їв шоколад і курив люльку. Любив тварин. П’єр Джорджо писав листи, декламував вірші й співав, іноді фальшиво. Він, безсумнівно, був би здивований, дізнавшись, що вплинув на життя тисяч людей, які вийшли на вулиці на його похорон, а згодом і тих мільйонів, які тепер вважають його своїм «духовним другом».
Незабаром Папа Франциск відчинить Святі двері базиліки св.Петра й офіційно розпочне Ювілейний рік 2025. «На відміну від 1925 року, присутність П’єра Джорджо Фрассаті буде чимось дуже ‘певним’: 3‑го серпня Папа Римський визнає його святим Католицької Церкви, і в цій ролі він неодмінно продовжить захищати й пропагувати ті цінності, які були для нього такими дорогими», — написала авторка книжки про майбутнього святого. Крістін Вогер наголосила, що, «піднятий у певному сенсі як прапор для католицької молоді та для всіх католиків загалом, він спонукатиме людей мати глибший зв’язок із таїнствами та жити в служінні Церкві. Тема цього Ювілейного року нагадує нам, що ми є паломниками надії. І у випадку таких святих, як П’єр Джорджо Фрассаті, ця надія сяє незмінно, як зірки на небі (пор. Дан 12,3)».
фінансово.
Щиро дякуємо!
