Ви посповідалися, Бог простив вам гріхи, ви знову можете приступити до Святого Причастя. Але перш ніж це станеться, вам потрібно зробити ще одну річ.
Надзвичайно важливо, коли виходимо з конфесіоналу і Бог нам пробачив (сподіваюся, що ви вже добре це пережили і знаєте: Бог мені пробачив), — спробувати зробити те саме щодо ближніх.
У притчі про немилосердного боржника розповідається про людину, яка завинила 100 тис. талантів. Талант тоді був мірою ваги і дорівнював приблизно 40 кг. Сьогодні б суму всього майна, яким той чоловік мав розрахуватися за свій борг, можна порівняти з ринковою вартістю компанії «Apple», найдорожчою на світі. І він просить про відстрочку сплати, на що пан реагує так: «Я тобі пробачаю». Слуга виходить і відразу зустрічає свого колегу, який винен йому 100 динаріїв: це була плата за 100 днів роботи. Що він робить? Починає його душити.
Якщо ми виходимо з конфесіоналу після того, як Бог нам пробачив, то наше завдання — бути милосердними до своїх братів і сестер. Іноді — до самого себе. Бо часом є така проблема зі сповіддю: Бог мені пробачив, а я далі тримаю цей гріх. Ми покликані пробачати так, як Бог нам пробачив. Це буває дуже тяжко. Парадоксально те, що ми любимо ховати власні рани і підживлювати їх. Але Бог закликає нас за кожним разом, коли нам пробачає, щоби ми несли прощення далі. Це трохи утопічно, і це сповниться у повноті в Божому Царстві. Може, нам не вдасться збудувати світ, який живе пробаченням тут, на землі. Але, на мою думку, ми не можемо полишити спроби це зробити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
