Ось уже й до України дісталася «Мумія» Куртцмана — перезапуск «старих добрих жахів» про мумію. Однак ми не про Софію Бутеллі чи Тома Круза. Ми про особливу роль, яку одна з мумій відіграла в історії християнства.
Завдяки старанням Universal та іншим «страшилкам» на тему мумій, вони асоціюються з похованнями єгипетських високопосадовців, правителів, священиків — тілами, що оповиті довгими бинтами і лежать по якихось пірамідах. Однак пересічний єгиптянин не мав статків, які би дозволяли оповивання тіла в тканину з пахощами і золоту маску на обличчя… Бідним для огортання тіла залишався найпростіший доступний матеріал — папірус. Причому вельми часто це були, скажемо так, уже використані папіруси.
Розшифровка записів, знайдених на таких папірусах, це для археологів справжні золоті поклади на тему знання про життя цивілізацій, які населяли південно-східне узбережжя Середземного моря. Зміст використаних для поховання папірусів вельми різноманітний — від приватних листів, через урядові документи, й аж до виписок із творів Гомера.
Однак воістину захопливі відомості прийшли у січні 2015 року. Група дослідників з Acadia Divinity College у Вольфвіллі, в канадській Новій Шотландії, оголосила про відкриття найстаршої нині знаної копії фрагменту Євангелія, від св. Марка конкретно. Порівнюючи знайдений в одній із масок рукопис з іншими папірусами, які становили частини цієї маски, дослідники встановили граничний вік копії на 90‑й рік н.е. Це означало, що документ постав правдоподібно ще за життя останнього з апостолів, довговічного Йоана Євангеліста.
Що ж, зважаючи на ранг відкриття, можна було би сказати, що незнаний нам єгиптянин сьогодні пробачив би нам втручання у свій поховок…
фінансово.
Щиро дякуємо!
