В одній з недавніх проповідей Папа Франциск навів приклад свого попередника як взірець учинків милосердя, які вимагають прийняття ризику.
Святіший Отець мав на увазі діяльність Пія ХІІ, який у роки ІІ Світової війни переховував у Ватикані євреїв, яким загрожувала смерть.
«Подумаймо: тут, у Римі. Під час війни. Як багато людей ішли на ризик, почавши від Пія ХІІ, який переховував євреїв, щоб не були вбиті, щоб не були депортовані! Вони ризикували своїм життям! Але порятунок життя тих людей було вчинком милосердя», — сказав Франциск.
Довгі роки папу Пія ХІІ звинувачували за те, що не засудив нацизм однозначно. Однак ще до війни нацистська Німеччина голосно критикувала обрання кардинала Пачеллі на папу, а в роки війни він отримував погрози від італійських фашистів. Папа публічно говорив про страждання сотень тисяч людей, приречених на смерть через своє походження, але ніколи не називав німців прямо виконавцями тих злочинів, а євреїв — жертвами.
Хоча 2011 року посол Ізраїля при Ватикані, Мордехай Леві, визнав, що звинувачування папи Пія ХІІ в атнисемітизмі це помилка, а Церква у ході війни врятувала приблизно 800 тисяч людей єврейського походження, то критика позицій та дій цього папи не вщухає. Дехто наводить приклад помісних Церков, які старалися рятувати юдеїв масовими хрещеннями.
Цікаве світло на діяльність папи проливає його нетипова як на ті часи дружби. Одним із найбільших захисників Пія ХІІ був головний рабин Рима Ісраель Золлі. В інтерв’ю, опублікованому 14 липня 1944 року в нью-йоркському «American Hebrew», він сказав: «Ватикан завжди допомагав євреям, а євреї незмірно вдячні за всі вчинки милосердя, які Ватикан виконував, не звертаючи уваги на расу чи походження».
За три дні тему підхопив «New York Times», який цитував висловлювання рабина Золлі: «Папа і Ватикан були невтомні у стараннях рятувати євреїв, а чимало з них були переховувані у монастирях і храмах на території Рима й Апостольського Престолу».
А за кілька місяців по тому, під кінець вересня, сталася подія, яка радикально змінила життя рабина Рима.
Юдеї святкували в синагозі Йом Кіппур, а рабин Ісраель Золлі провадив молитву. Раптом перед його очима постав Ісус Христос.
«Я зазнав найбільшого внутрішнього спокою», — згадував він. Досвід рабина був на межі містичного переживання, але сам він пізніше ствердив, що його шлях до католицизму був процесом.
«У своєму серці я був католиком уже перед вибухом війни і в 1943 році обіцяв Богові, що як виживу, то перейду на католицизм. Ніхто мене не примушував до цього рішення, то був тривалий, внутрішній процес».
Численні коментатори учинків рабина Золлі закидали йому, що полишив спільноту римських юдеїв, зате, мірою зростання в ньому нової віри, одночасно духовно підтримував сільськогосподарську спільноту, керовану «Пророком» Донато Мандуціо, який у ході війни вирішив перейти з католицизму на юдаїзм.
13 лютого 1945 року рабин разом зі своєю сім’єю прийняв хрещення з рук кардинала Луїджі Тральї, а його хрещеним батьком став о. Августин Беа, сповідник папи. Юдейські кола визнали Золлі віровідступником.
1998 року журналіст «Il Giornale» провів інтерв’ю з донькою Золлі, Міріам, якій тоді було 76 років. Вона надалі мешкала в Римі. На запитання про навернення батька і закиди з боку юдеїв вона відповіла:
«Вам належить знати, що мій батько ніколи не покидав юдаїзму. Він ціле життя відчував, що він — єврей, який увірував у прихід єврейського Месії. Але він ніколи не відкидав єврейських коренів чи спільноти. Багато хто не зумів цього зрозуміти, але саме так було».
Сам рабин Золлі казав про стосунки між юдаїзмом і християнством так: «Синагога скеровується на християнство, а християнство виходить із синагоги. Немає одного без іншого».
«Я відчуваю обов’язок проголошувати милосердя Євангелія, яке було світлом, що освітило путь мого старого змученого серця. Це милосердя, чиє сяйво світить в історії Церкви і яке повністю освітлювало дії нинішнього папи Пія ХІІ», — писав він.
Ісраель Золлі — вихідець із Галичини, він народився у Бродах, у сім’ї Золлер, з якої вже чотири століття виходили рабини. Основну частину життя провів в Італії, був професором давньоєврейської. На хрещенні прийняв імена Євгена і Марії — ті самі, які мав Євгеній Марія Пачеллі, майбутній папа Пій ХІІ.